Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 4 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 березня 2009 року щодо ОСОБА_5,

зазначеним вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, в силу ст. 89 КК України не судимий,

засуджений за:

- ч.3 ст. 212 КК України до позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права займатися фінансово-господарською діяльністю на строк 3 роки;

- ч.2 ст. 366 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права займатися фінансово-господарською діяльністю на строк 2 роки.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права займатися фінансово-господарською діяльністю на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки.

В апеляційному порядку даний вирок не переглядався.

Вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він, виконуючи обов’язки директора ПП "Гранель М", в період з 01.09.08 року по 26.09.08 року, будучи службовою особою, умисно вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості та надав їх до органу державної податкової служби. Таким чином, ухилився від сплати податку на додану вартість за березень 2008 року у сумі 2 982 503 грн.

Крім того, ОСОБА_5, працюючи заступником директора ПП "Манг Пром Д" з правом першого підпису фінансово-господарчих документів, тобто будучи службовою особою, в період з 10.01.08 року по 03.03.08 року вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості та надав їх до органу державної податкової служби в період 1 кварталу 2008 року, чим умисно ухилився від сплати до бюджету податку на прибуток у сумі 1 666 723 грн. та податку на додану вартість у сумі 1 333 380 грн., а всього на суму 3 000 103 грн.

У касаційному поданні прокурор вказує на неправильне застосування кримінального закону і м’якість призначеного засудженому покарання та просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора на підтримку подання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та кваліфікація його дій за ч.3 ст. 212 та ч.2 ст. 366 КК України відповідають встановленим судом обставинам справи та у касаційному порядку не оспорюються.

Доводи прокурора щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та даним про особу засудженого колегія суддів вважає переконливими.

Як убачається з матеріалів справи, суд, приймаючи рішення про призначення ОСОБА_5 мінімального покарання, передбаченого санкцією ч.3 ст. 212 КК України, та про звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання з випробуванням, послався у вироку на те, що він щиро розкаявся, сприяв розкриттю злочинів, а також врахував його позитивні характеристики та наявність на утриманні неповнолітніх дітей.

Однак судом не в повній мірі враховано той факт, що протягом нетривалого періоду засудженим було вчинено низку злочинів, у тому числі й тяжких, а в результаті його злочинних дій до державного бюджету не надійшло майже 6 млн. грн. податків. З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_5 був раніше судимий за злочини у сфері господарської та службової діяльності, однак був звільнений від відбування покарання на підставі закону "Про амністію". Зазначене вказує на стійку направленість засудженого на вчинення злочинів у даних сферах, в результаті чого спричиняються тяжкі наслідки у вигляді шкоди державним і громадським інтересам.

Судом безпідставно визнано обставинами, що пом’якшують покарання засудженому, його щире каяття та сприяння розкриттю злочину, оскільки винність ОСОБА_5 на досудовому слідстві була підтверджена результатами декількох проведених експертиз та комплексом слідчих дій. Таким чином, засуджений визнав свою вину під тиском неспростовних доказів, що не може вважатися обставиною, яка пом’якшує його покарання, а також ним не було прийнято жодних заходів до відшкодування завданої шкоди.

Крім того, при звільненні ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, суд не зазначив у вироку, від відбування якого саме покарання (основного чи додаткового) звільняється засуджений, що також є істотним порушенням вимог кримінального закону.

Враховуючи наведене, вирок суду щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого, а справа – направленню на новий судовий розгляд. Якщо при новому розгляді справи суд дійде висновку про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за яких його засуджено, то призначене йому покарання зі звільненням від його відбування слід вважати м’яким.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 березня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд.