Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в місті Києві 2 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційними скаргами засудженого ОСОБА_5 та захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Апеляційного суду Харківської області від 16 жовтня 2009 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Архангелівка Барвінківського району Харківської області, раніше судимого 24 липня 2007 року за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 310 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,

за п.п. 4, 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

уродженця с. Іванівка Барвінківського району Харківської області, раніше судимого 14 липня 2005 року за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, 16 серпня 2005 року за ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч. 1 ст. 304 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць, умовно-достроково звільненого 16 липня 2007 року на 11 місяців 4 дні,

засуджено:

- за п.п. 4, 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 129 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано винними і засуджено за вчинення злочинів за наступних обставин.

29 жовтня 2007 року приблизно о 17 годині 30 хвилин у літній кухні будинку АДРЕСА_1 під час спільного вживання спиртних напоїв, між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 виникла сварка, яка згодом переросла в бійку. У ОСОБА_5, який перебував у стані алкогольного сп’яніння, виник умисел на позбавлення життя ОСОБА_8, якому він завдав один удар кулаком у обличчя та три удари автомобільним ключем по голові.

Підтримуючи злочинні дії ОСОБА_5, ОСОБА_6, який також перебував у стані алкогольного сп’яніння, з метою вбивства ОСОБА_8, накинув на шию останнього риболовну ліску, але не досяг бажаного результату, оскільки ОСОБА_9, який знаходився поряд, просив не вбивати потерпілого.

ОСОБА_6, з метою примусити свідка злочину ОСОБА_10 взяти участь в злочинних діях, погрожував останньому вбивством, ударив його в обличчя, а потім накинув полотенце на його шию та, погрожуючи викруткою, вимагав спільних дій на позбавлення життя ОСОБА_8 З урахуванням цих подій у ОСОБА_10 були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.

ОСОБА_5, продовжуючи спільні з ОСОБА_6 злочинні дії, завдав ножем в спину ОСОБА_8 чотири удари та ще один з незначною силою, в результаті чого лезо ножа зайшло в тіло потерпілого неглибоко. Після цього ОСОБА_6, з метою доведення до кінця спільного з ОСОБА_5 умислу, направленого на позбавлення життя ОСОБА_8, ударив ногою зі значною силою по рукоятці ножа, який стирчав зі спини потерпілого.

Смерть ОСОБА_8 настала відразу від гострої крововтрати внаслідок проникаючих колото-різаних ран грудної клітки.

Крім того, у ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які раніше вчинили умисне вбивство, виник умисел на позбавлення життя з особливою жорстокістю потерпілої ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка стала свідком вбивства її сина ОСОБА_8

Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_6 штовхнув ОСОБА_11 і коли вона впала, ОСОБА_5 почав завдавати останній чисельні удари ногами та руками по голові, а ОСОБА_6 почав її душити хусткою. З метою прискорення вбивства потерпілої ОСОБА_6 і ОСОБА_5 затягнули кінці хустки на шиї потерпілої, смерть якої настала внаслідок механічної асфіксії.

У касаційному поданні прокурор, не оскаржуючи обґрунтованість засудження і правильність кваліфікації дій засуджених, просить скасувати вирок суду першої інстанції, а справу направити на новий судовий розгляд. Свою вимогу мотивує тим, що судом не було дотримано вимоги ч. 1 ст. 64 КК України та ст. 334 КПК України щодо наведення мотивів призначення засудженим покарання у виді довічного позбавлення волі.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Зазначає, що при призначенні покарання судом не враховано стан його здоров’я та наявність на утриманні неповнолітньої дитини. Крім того, зазначає, що попередньої змови на вчинення злочинних дій між ним і ОСОБА_6 не було.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить вирок суду щодо ОСОБА_6 змінити в частині призначеного покарання, посилаючись на те, що засуджений визнав свою вину та розкаявся у вчиненому. Зазначає, що суд, призначаючи ОСОБА_6 найбільш суворе покарання, не вмотивував свого рішення. Також зі змісту скарги вбачається посилання захисника на застосування до засудженого незаконних заходів досудового слідства.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Казнадзея В.В., який підтримав доводи касаційного подання та касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 у частині відсутності мотивів призначення судом найбільш суворого покарання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання та касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що вони задоволенню не підлягають.

Сукупність доказів, які були досліджені у судовому засіданні та наведені у вироку, переконливо свідчить про обґрунтоване визнання винними засуджених у вчиненні ними зазначених злочинів.

Доводи засудженого ОСОБА_5 про те, що не було попередньої змови з ОСОБА_6 на вчинення злочинів та що недостатньо доказів його вини у вчиненні вбивства ОСОБА_11 спростовані показаннями обох засуджених, які неодноразово у присутності захисників в основному визнавали себе винними у вчиненні ними умисних вбивств потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_11

Свої показання засуджені підтвердили при відтворенні обстановки та обставин події, вказуючи на безпосередні обставини позбавлення життя потерпілих.

Крім того, відсутні підстави вважати, що засуджені обмовили один одного, оскільки у своїх показаннях, в тому числі під час очної ставки вони викривали один одного та одночасно вказували і на свою участь у вчиненні злочинів.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу вироку та визнав достовірними показання засуджених під час досудового слідства і їх достовірність об’єктивно підтверджується сукупністю інших досліджених судом та наведених у вироку доказів.

Зокрема, очевидець події - потерпілий ОСОБА_10 в деталях підтвердив викладені у вироку обставини погроз ОСОБА_6 йому вбивством та те, що засуджені спільними діями позбавили життя потерпілого ОСОБА_8, після чого ОСОБА_6, побачивши ОСОБА_11 – маму потерпілого, сказав, що її також необхідно вбити. Втікши звідти, про ці події він розповів своїй матері – ОСОБА_12

Зі змісту показань свідка ОСОБА_13 видно, що ОСОБА_6 їй повідомив про те, що він разом з ОСОБА_5 задушив ОСОБА_11 Свідок ОСОБА_14 підтвердив, що йому зі слів засуджених стало відомо про вчинення ними вбивства обох потерпілих.

Показання потерпілих ОСОБА_15 та ОСОБА_16, а також дані протоколу огляду місця події свідчать про те, що в будинку потерпілих виявлені трупи ОСОБА_8 та ОСОБА_11, ніж та викрутки.

Дані протоколів огляду та виїмки свідчать про виявлення та вилучення з річки, викинутого туди засудженими, як вони стверджували, поліетиленового пакету, в якому був ніж, балонний ключ, дві порожніх пляшки, полотенце та хустка.

Висновки судово-медичних, медико-криміналістичних експертиз вказують на наявність у потерпілого ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, в тому числі голови, не виключено від балонного ключа, а також на те, що смерть потерпілого настала внаслідок проникаючих колото-різаних ран грудної клітки, а потерпілій ОСОБА_11 заподіяні чисельні тілесні ушкодження, смерть якої настала внаслідок механічної асфіксії. Суд на підставі висновків судово-медичних експертиз з огляду на чисельні тілесні ушкодження дійшов вірного висновку про вбивство ОСОБА_11 з особливою жорстокістю.

На ручці ножа відповідно до висновку судово-медичної цитологічної експертизи виявлені сліди потовиділень, походження яких від ОСОБА_6 не виключається.

Відповідно до висновків судово-криміналістичних експертиз на одязі засуджених знайдені волокна, які мають спільну родову належність з відповідними волокнами з одягу потерпілої ОСОБА_11, а відповідно до висновку медико-біологічної експертизи з брюк ОСОБА_5 вилучено сиве волосся, яке може належати ОСОБА_11 Ці обставини також спростовують наведені доводи ОСОБА_5

Безпідставними є доводи захисника ОСОБА_7 про те, що суд залишив поза належною увагою факти застосування незаконних заходів слідства до засуджених. Суд перевіряв доводи про порушення процесуальних прав ОСОБА_5 та ОСОБА_6 при відтворенні обстановки та обставин події та дійшов обґрунтованого висновку про те, що ці доводи не знайшли свого підтвердження. Крім того, в матеріалах справи відсутні дані, які б вказували на застосування щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час досудового слідства незаконних заходів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у вчиненні ними за попередньою змовою групою осіб умисного вбивства ОСОБА_8 та умисного вбивства ними, як особами, які раніше вчинили умисне вбивство, ОСОБА_11 з особливою жорстокістю, з метою приховати інший злочин.

Кваліфікація дій засуджених за ч. 2 п.п. 4, 9, 12, 13 ст. 115 КК України є правильною.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи прокурора про те, що суд не дотримав вимог закону щодо наведення мотивів призначення засудженим покарання у виді довічного позбавлення волі та аналогічні доводи захисника ОСОБА_7 щодо наведення мотивів призначення ОСОБА_6 покарання.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд першої інстанції врахував дані про особи засуджених, обставини, що пом'якшують покарання - каяття ОСОБА_5 у вчиненні вбивства ОСОБА_8, а ОСОБА_6 у вчиненні вбивства ОСОБА_11; обставини, що обтяжують покарання – вчинення злочину щодо особи похилого віку, в стані алкогольного сп’яніння, рецидив злочинів, що ОСОБА_6 вчинив злочини в період умовно-дострокового звільнення, ОСОБА_5 – в період іспитового строку, що вони раніше неодноразово судимі, обсяг злочинних дій.

Суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що засуджені підлягають постійній ізоляції від суспільства, якою відповідно до положень Кримінального кодексу України (2341-14) є довічне позбавлення волі. Призначене засудженим покарання є необхідним і справедливим.

За таких обставин, підстав до пом’якшення призначеного засудженим ОСОБА_6 та ОСОБА_5 покарання колегія суддів не вбачає, відповідно відсутні підстави до задоволення касаційних скарг щодо призначеного покарання останнього та захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7

Порушень цього закону, які б істотно вплинули на правильність прийняття рішення у справі, не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів,

касаційні скарги засудженого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 та касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.

Вирок Апеляційного суду Харківської області від 16 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 без зміни.