Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 2 лютого 2010 року матеріали справи за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 2 квітня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 16 квітня 2009 року,

21 листопада 2008 року прокурором Волинської області було порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_6 за ознаками в її діях складу злочинів, передбачених ч.1 ст. 364 та ч.1 ст. 366 КК України. У постанові зазначено, що ОСОБА_6, зловживаючи владою та службовим становищем в інтересах ОСОБА_7, вносила в протоколи засідань виконкому Устилузької міської ради зміни та неправдиві відомості про оформлення права власності на нежитлові приміщення цегельного заводу та присвоєння їм поштової адреси. В результаті її дій заподіяно охоронюваним законом правам та інтересам членів СВК "Україна" майнову шкоду на загальну суму 30 506 гривень.

Постановою місцевого суду, залишеною ухвалою апеляційного суду без зміни, задоволено скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6 скасовано зазначену постанова прокурора та у порушенні кримінальної справи відмовлено.

У касаційному поданні прокурор просить вказані судові рішення скасувати як незаконні. Вважає, що при порушенні кримінальної справи дотримані вимоги ст.ст. 94, 98 КПК України, обґрунтовуючи свої доводи тим, що в матеріалах перевірки містяться достатні дані, які вказують на наявність в діях ОСОБА_6 ознак складу злочинів, передбачених ч.1 ст. 364 та ч.1 ст. 366 КК України. Зазначає, що судом під час розгляду скарги надавалася оцінка наявним доказам, проаналізовано обставини події та фактично зроблено висновок про відсутність в діях ОСОБА_6 складу злочину.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, який підтримав касаційне подання, захисника, який просив залишити судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Як убачається з матеріалів справи, судом першої інстанції було встановлено, що рішення про оформлення права власності на нежитлові приміщення цегельного заводу та присвоєння їм поштової адреси приймалося виконкомом Устилузької міської ради у встановленому законом порядку і це підтверджується рішенням виконкому № 107 від 3 жовтня 2008 року "Про підтвердження права власності на об’єкти нерухомого майна", яке підписано всіма членами виконавчого комітету та завірено гербовою печаткою, а тому будь-які ознаки службового підроблення в діях ОСОБА_6 відсутні. Також судом встановлено, що ОСОБА_6 жодної істотної шкоди правам та охоронюваним законом інтересам членів СВК "Україна" завдано не було, оскільки вона не брала участі у процедурі відчуження об’єктів нерухомого майна, на яке було оформлено право власності. На підставі цього суд дійшов висновку, що прокурором були допущені порушення вимог ст.ст. 94, 98 КК України, справа порушена без достатніх приводів і підстав і в діях ОСОБА_6 відсутні будь-які ознаки службового підроблення.

Разом з тим, зазначеними діями суд першої інстанції порушив норми закону, оскільки увійшов в оцінку доказів, проаналізував обставини події і фактично дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_6 складу злочину, що є неприпустимим, оскільки даним фактам має бути дана оцінка при постановлені обвинувального або виправдувального вироку.

Апеляційний суд вказаної помилки суду першої інстанції не виправив.

У зв’язку з викладеним рішення судів не можна вважати такими, що постановлені згідно вимог закону і підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого слід врахувати наведене, перевірити викладені у касаційному поданні доводи та прийняти рішення відповідно з вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, задовольнити.

Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 2 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 16 квітня 2009 року у справі за скаргою ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6 на постанову про порушення кримінальної справи – скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.