Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 2 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього,

вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 15 травня 2009 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

такого, що немає судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до арешту на строк п’ять місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на два роки.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2009 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 12 грудня 2007 року близько 16 год. 15 хв., керуючи автомобілем ВАЗ-21093 рухався по вул. Петровського в м. Жовтні Води Дніпропетровської області зі сторони вул. Гагаріна в напрямку вул. Хмельницького. Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, що напроти школи № 5 на вул. Петровського № 42, у темну пору доби на слизькій ділянці дороги проявив не уважність та порушив п.18.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_2, яка переходила проїзну частину дороги в районі дії знаку "пішохідний перехід", заподіявши потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 зазначає, що злочин за який його засуджено не вчиняв, оскільки дорожньо-транспортна пригода виникла внаслідок порушення правил дорожнього руху потерпілою ОСОБА_2 Також посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення кримінально-процесуального закону та занадто суворе покарання. Просить судові рішення скасувати, а провадження в справі закрити.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, засудженого ОСОБА_1, який підтримав касаційну скаргу, думку прокурора Саленка І.В., який просив касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України до компетенції касаційного суду не входить перевірка наявності обставин, зазначених у статтях 368 і 369 КПК України, а саме однобічності або неповноти досудового слідства чи судового розгляду та невідповідності викладених у вироку суду першої інстанції фактичним обставинам справи.

За змістом ст. 67 КПК України оцінка доказів є виключно компетенцією суду, який постановив вирок.

За таких обставин, доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи в касаційному порядку перегляду не підлягають.

Покарання ОСОБА_1 призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України, оскільки судом першої інстанції було враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, і таке покарання є необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Підстав для пом’якшення покарання, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу й постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок при перевірці справи в касаційному порядку не виявлено.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу щодо ОСОБА_1 дотримався вимог ст. 377 КПК України, належним чином проаналізував всі доводи поданої на вирок місцевого суду апеляції засудженого ОСОБА_1, на кожний з цих доводів дав вичерпну відповідь і обґрунтовано залишив вирок без зміни.

Оскільки передбачені ч.1 ст. 398 КПК України підстави для зміни чи скасування судових рішень щодо засудженого відсутні, колегія суддів вважає, що в задоволенні скарги має бути відмовлено.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 15 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2009 року щодо засудженого ОСОБА_1 без зміни.