Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 2 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора Тернопільської області на постанову Борщівського районного суду Тернопільської області від 1 квітня 2009 року щодо ОСОБА_1,

вироком Борщівського районного суду Тернопільської області від 26 листопада 2007 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 162 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу в розмірі 510 грн.

Вирок набрав законної сили 11 грудня 2007 року. Борщівським районним судом 18 березня 2008 року надіслано виконавчий лист від 26 листопада 2007 року в державну виконавчу службу (далі ДВС) Кременецького районного управління юстиції для стягнення з ОСОБА_1 510 грн. штрафу. Проте, засуджений вирок суду добровільно не виконав і штраф не сплатив. У зв’язку з чим відділом ДВС Борщівського районного управління юстиції від 14 листопада 2008 року відповідно до вимог ст. 53 КК України надіслано до Борщівського районного суду подання про заміну ОСОБА_1 несплаченої суми штрафу на покарання у виді громадських робіт.

Постановою Борщівського районного суду Тернопільської області від 1 квітня 2009 року відмовлено в задоволенні подання заступника начальника відділу ДВС у Борщівському районі про заміну призначеного ОСОБА_1 покарання у виді штрафу на громадські роботи.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування постанови з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону. На думку прокурора, суд безпідставно відмовив у заміні призначеного ОСОБА_1 покарання у виді штрафу на громадські роботи.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Саленка І.В., який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів провадження, старший державний виконавець відділу ДВС Борщівського районного управління юстиції, у провадженні якого знаходився виконавчий лист Борщівського районного суду від № 1-122 від 26 листопада 2007 року про примусове стягнення з ОСОБА_1 призначеного йому вироком суду покарання – штрафу в розмірі 510 грн. виявив, що боржником штраф не сплачено, а тому заступник начальника відділу ДВС у Борщівському районі, звернувся до суду з поданням про заміну штрафу на громадські роботи.

Розглядаючи вказане подання, суд безпідставно відмовив у заміні призначеного ОСОБА_1 штрафу на покарання у виді громадських робіт.

Кримінальний кодекс України (2341-14) передбачає принцип невідворотності виконання та відбування покарання кожним, хто вчинив злочин, а тому визначає можливість заміни певних видів покарання на інші у випадку наявності перешкод до виконання того виду, який визначено вироком суду.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 53 КК України та ст. 26 КВК України передбачено, що у разі неможливості сплати засудженим штрафу суд може замінити його покаранням у виді громадських або виправних робіт. При цьому, якщо порушено питання про заміну штрафу на громадські роботи, суд не вправі відмовити за мотивами того, що при розрахунку нового покарання, воно буде більшим, ніж передбачений ст. 56 КК України його максимальний розмір, оскільки це не передбачено чинним законодавством.

За таких обставин, враховуючи визначені у ч. 4 ст. 53 КК України правила розрахунку при заміні штрафу на покарання у виді громадських робіт, суд вправі був замінити ОСОБА_1 510 грн. штрафу на відповідну кількість годин громадських робіт.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційне подання прокурора Тернопільської області задовольнити.

Постанову Борщівського районного суду Тернопільської області від 1 квітня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.