Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Київ 2 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Дніпропетровської області на вирок Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 6 листопада 2008 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянка України, працююча директором ТОВ "Нерудпром",

не судима,

засуджена:

- за ст. 27 ч.5, ст. 191 ч.5 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі без позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю;

- за ст. 27 ч.5, 190 ч.4 КК України на 5 років позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України без позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю;

- за ст. 366 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України без позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено 5 років позбавлення волі без позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців.

На підставі ст. 76 п.п.2, 4 КК України зобов’язано засуджену не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_5 визнана винуватою в тому, що вона, будучи посадовою особою – директором ТОВ "Нерудпром" і ПП "Проавто", розташованих вул.Дніпропетровське шосе, 28-Б у м.Кривому Розі, одним із видів діяльності яких є торгівля новими і вживаними автомобілями, у період часу з 13 по 15 грудня 2005 року, за незаконною вказівкою власника ПП "Проавто" ОСОБА_6, умисно, в особистих інтересах та в інтересах третіх осіб, підробила офіційні документи, які потім ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_7, засудженим іншим вироком, надали до банку з метою отримання і привласнення кредиту нібито для купівлі автомобіля Субару-Форестер, який насправді перебував у м.Києві в розкомплектованому стані, а також у березні 2006 року, за незаконною вказівкою власника ПП "Проавто" ОСОБА_6, умисно, в особистих інтересах та в інтересах третіх осіб, підробила офіційні документи, які потім ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_8, засудженим іншим вироком, надали до банку з метою отримання і привласнення кредиту нібито для купівлі автомобіля Субару-Форестер, який насправді перебував у м.Львові в розкомплектованому стані, що потягло тяжкі наслідки у вигляді безпідставного страхового відшкодування отриманих банківських кредитів у розмірі 204 943 грн. 50 коп. та 157 146 грн. 64 коп., і таким чином ОСОБА_5 скоїла пособництво у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, скоєному за попередньою змовою групою осіб та в особливо великому розмірі, а також скоїла пособництво в заволодінні чужим майном шляхом обману і зловживання довірою, скоєному за попередньою змовою групою осіб та в особливо великому розмірі.

У касаційному поданні прокурор стверджує про істотні порушення вимог ст.ст. 64, 275, 323, 324, 334 КПК України, неправильне застосування судом кримінального закону, пов’язаного з необґрунтованою кваліфікацією дій за ч.5 ст. 27, ч.4 ст. 190 КК України, порушення вимог ст.ст. 55, 65, 69, 75 КК України при призначенні покарання, а також про невідповідність призначеного засудженій покарання тяжкості вчинених нею злочинів та даним про її особу, у тому числі без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю та із застосуванням ст.75 КК, внаслідок м’якості і просить вирок скасувати а справу направити на новий судовий розгляд. При цьому прокурор посилається на те, що суд, визнаючи ОСОБА_5 винуватою, вказав про скоєння нею злочинів разом з ОСОБА_6, справа відносно якого не розглядалася, а виділена в окреме провадження, що у вироку не наведено всіх доказів вини підсудної, а наведеним не дано оцінки, що судом недостатньо перевірено докази у справі, що призвело до помилкового висновку про винуватість ОСОБА_5 за ст. 27 ч.5, ст. 190 ч.4 КК України, що суд не мотивував своє рішення про застосування ст. 69 КК України, в тому числі стосовно непризначення обов’язкового додаткового покарання, а також безпідставно застосував ст. 75 КК України і неправомірно вказав у вироку про обрання засудженій покарання, не пов’язаного з позбавленням волі.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання та звернув увагу на порушення судом правил ст. 299 КПК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання прокурора, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 299 ч.3 КПК України, у разі визнання недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються, суд повинен з’ясувати, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також повинен роз’яснити їм, що в такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та ромір цивільного позову в апеляційному порядку.

Зазначених вимог кримінально-процесуального закону суд не дотримався та визначив скорочений обсяг і порядок дослідження доказів, не роз’яснивши учасникам судового розгляду наслідки цього.

Також судом порушені вимоги ст. 275 КПК України, згідно з якими розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред’явленого їм обвинувачення, оскільки, розглядаючи справу відносно підсудної ОСОБА_5, суд вказав про скоєння нею злочинів разом з ОСОБА_6, справа відносно якого не розглядалася, а виділена в окреме провадження.

У мотивувальній частині вироку відсутня мотивація звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, що суперечить не лише вимогам ст. 334 КПК України, але й положенням ст. 75 КК України, згідно з якими, суд може прийняти рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням тільки у випадку, якщо, врахувавши тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. Крім того, незрозумілим є вказане у мотивувальній частині вироку рішення суду про призначення ОСОБА_5 покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, тоді як за всіма статтями обвинувачення підсудній призначено покарання у виді позбавлення волі.

Також колегія суддів погоджується з доводами подання про недостатню мотивацію судом застосування положень ст. 69 КК України до додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. У мотивувальній частині вироку суд зазначив про сприяння ОСОБА_5 розкриттю злочинів та стан її здоров’я, проте не вказав, у чому полягають вказані обставини та яким чином вони істотно знижують ступінь тяжкості інкримінованих злочинів.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вирок підлягає скасуванню у зв’язку з порушеннями кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону, що вплинуло на визначення виду та розміру покарання для ОСОБА_5, а справа – направленню на новий судовий розгляд, при якому суду належить дотриматися вимог чинного закону, постановити обґрунтоване рішення, в разі визнання ОСОБА_5 винуватою – призначити їй справедливе покарання, а також врахувати решту доводів, що викладені в касаційному поданні прокурора.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, -

касаційне подання заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.

Вирок Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 6 листопада 2008 року відносно ОСОБА_5 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.