Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Київ 2 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Чернівецької області на вирок Герцаївського районного суду Чернівецької області від 25 лютого 2009 року, яким

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, не працюючий,

судимий 7 листопада 2002 року за ст.ст. 368 ч.2, 365 ч.1 КК України

на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік;

27 вересня 2007 року за ст. 366 ч.1 КК України звільнений від відбування покарання на підставі ст.1 п. "б" Закону України "Про амністію",

засуджений:

- за ст. 364 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади державного службовця строком на 1 рік;

- за ст. 366 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади державного службовця строком на 1 рік.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 3 років позбавлення волі та шляхом часткового поглинення додаткового покарання та призначено додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади державного службовця строком на 1 рік 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України на період іспитового строку покладено на ОСОБА_6 обов’язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

Згідно з вироком, ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що він, будучи службовою особою – Байраківським сільським головою Герцаївського району Чернівецької області, зловживаючи владою і службовим становищем, в інтересах третіх осіб, шляхом службового підроблення, що спричинило тяжкі наслідки, у жовтні 2003 року здійснив незаконне, без проведення голосування депутатів на сесії сільської ради та в порушення чинного законодавства України, відчуження будівлі дитячого садка на користь УДППЗ "Укрпошта", в результаті чого державним інтересам спричинено тяжкі наслідки на суму 25 900 грн..

У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та надмірною м’якістю призначеного покарання і направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що суд, вказавши про застосування ст. 69 КК України, призначив ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст. 364 КК України у межах санкції цього закону, що вказавши про часткове поглинення додаткових покарань, фактично застосував принцип часткового складання, безпідставно не зазначив про реальне відбування додаткового покарання та неправомірно звільнив ОСОБА_6 від відбування як основного, так і додаткового покарань, а також не навів у вироку переконливих мотивів для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, не врахувавши, що ОСОБА_6 раніше двічі притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів у сфері службової діяльності, проте не став на шлях виправлення.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання прокурора, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню.

Визнавши ОСОБА_6 винуватим за ст. 364 ч.2 КК України, суд вказав про застосування до основного покарання за цим законом положень ст. 69 КК України, однак фактично призначив підсудному покарання в межах санкції ч.2 ст. 364 КК України (в редакції 2008 року), яка передбачає основне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років.

Визначаючи остаточне додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади державного службовця за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 364 ч.2, 366 ч.2 КК України, суд вказав про їх часткове поглинення, однак у ст. 70 КК України не передбачено такого способу призначення покарання за сукупністю злочинів.

Основне покарання за ст.ст. 364 ч.2, 366 ч.2 КК України суд призначив ОСОБА_6 у виді позбавлення волі, однак у мотивувальній частині вироку зазначив, що ОСОБА_6 слід призначити покарання, не пов’язане з позбавленням волі.

Положення ст. 75 КК України теж застосовані судом неправильно, оскільки суд фактично звільнив ОСОБА_6 від відбування і основного, і додаткового покарання, хоча повинен був зазначити в резолютивній частині про реальне відбування додаткового покарання, а також жодним чином не обґрунтував застосування ст. 75 КК України в мотивувальній частині вироку, тоді як ОСОБА_6 раніше двічі притягувався до кримінальної відповідальності за злочини у сфері службової діяльності та знову скоїв подібні злочини.

Наведені порушення судом кримінального закону потягли надмірну м’якість призначеного ОСОБА_6 покарання, у зв’язку з чим вирок підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, при якому суду належить дотриматися вимог чинного кримінального і процесуального закону та прийняти обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, -

касаційне подання заступника прокурора Чернівецької області задовольнити.

Вирок Герцаївського районного суду Чернівецької області від 25 лютого 2009 року щодо ОСОБА_6 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.