Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 02 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на постановлені щодо нього судові рішення,

вироком Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 23 липня 2008 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, несудимого,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14 жовтня

2008 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 27 березня 2008 року, приблизно о 09 год. 00 хв., в стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження у зв’язку з її розшуком, біля магазину "Клас", розташованого в будинку № 9 десятого мікрорайону

м. Красноперекопська Автономної Республіки Крим, із застосуванням до

ОСОБА_6 насильства, яке не було небезпечним для його життя та здоров’я, відкрито викрав належні потерпілому грошові кошти в сумі 70 грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 посилається на те, що досудове та судове слідство у справі проведено неповно й однобічно, з порушенням інших вимог кримінально-процесуального закону, а висновки суду про винність його у вчиненні злочину, за який засуджено, не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджені зібраними у ній доказами. Зазначає, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання його захисника про фіксування судового процесу технічними засобами, крім того, в протоколі судового засідання неповно відображено весь хід судового процесу. Вважає, що призначене йому покарання є надто суворим. За змістом скарги порушує питання про перевірку постановлених щодо нього судових рішень та пом’якшення йому покарання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який просив касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні ним злочину, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку.

Зокрема, сам засуджений ОСОБА_5 в судовому засіданні дав показання, якими не заперечував факту відкритого викрадення ним належного ОСОБА_6 майна, однак стверджував, що вчинив злочин без попередньої змови і викрав меншу суму грошей потерпілого, ніж ту яка йому інкримінується.

Однак, таке твердження засудженого, як і аналогічного характеру в його касаційній скарзі доводи, спростовується даними, що містяться у показаннях потерпілого ОСОБА_6, який докладно показав про обставини вчинення щодо нього ОСОБА_5 спільно з іншою особою протиправних дій.

Факт вчинення ОСОБА_5 злочину підтверджується також даними, що містяться у протоколах допиту ОСОБА_5 як підозрюваного і обвинуваченого, показаннях свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, заяві

ОСОБА_6, протоколах огляду місця події, очної ставки, відтворення обстановки та обставин події, інших матеріалах справи.

Правильно проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності та давши їм належну оцінку, суд дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_5 у вчиненні ним саме за попередньою змовою групою осіб відкритого викрадення чужого майна, поєднаного із застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя та здоров’я потерпілого.

Зазначеним спростовуються наведені з даного приводу в скарзі засудженого ОСОБА_5 доводи

Дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 186 КК України кваліфіковані правильно.

Посилання у скарзі засудженого на те, що суд безпідставно відхилив клопотання його захисника про фіксування судового процесу технічними засобами, є необґрунтованим.

Даними, які містяться у протоколі судового засідання встановлено, що захисник ОСОБА_5 – адвокат ОСОБА_10 у судовому засіданні відповідного клопотання не заявляла (а.с. 123).

Неспроможними є і доводи засудженого ОСОБА_5 про неповноту змісту протоколу судового засідання, оскільки, як убачається з матеріалів справи, він не скористався, передбаченим ст. 88 КПК України, правом подати свої письмові зауваження з приводу цього.

Необхідно також зазначити, що судом розглядалися зауваження на протокол судового засідання захисника засудженого, які було відхилено.

Таких порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б істотними і тягли за собою скасування судових рішень, у справі не допущено.

Разом з тим, судові рішення в частині призначення ОСОБА_5 покарання підлягають зміні з таких підстав.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 раніше не судимий, злочин вчинив у молодому віці, хворіє на туберкульоз лівої легені, у зв’язку з чим був звільнений від проходження військової строкової служби, за місцем проживання характеризується посередньо.

Зазначені обставини, на думку колегії суддів, є підставою для пом’якшення призначеного засудженому ОСОБА_5 покарання до мінімальної межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення й попередження нових злочинів.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 23 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_5 змінити.

Пом’якшити ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 186 КК України покарання до 4 років позбавлення волі.