5-5п10 Про перегляд у порядку виключного провадження судових рішень - 29.01.2010 Прийняття

розглянув 29 січня 2010 року в м. Києві клопотання заступника прокурора Херсонської області та засудженого ОСОБА_1, внесені на розгляд за поданням п'яти суддів Верховного Суду України, про перегляд у порядку виключного провадження судових рішень щодо ОСОБА_1

Постановою Комсомольського районного суду м. Херсона від 1 вересня 2005 року

ОСОБА_1, 1984 року народження, уродженцю м. Херсона, громадянину України, українцю, не працюючому, прописаному АДРЕСА_1, раніше судимому:

1. 21 лютого 2001 року Суворовським районним судом м. Херсона за ч. 2 ст. 141 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна; звільненому 31 липня 2001 року на підставі Закону України "Про амністію" від 21 липня 2001 року;

2. 10 липня 2003 року Комсомольським районним судом м. Херсона за ст. 15 і ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі; з визначенням строку відбуття покарання з 11 листопада 2002 року із зарахуванням до нього строку перебування під вартою з 27 по 28 грудня 2001 року;

3. 30 грудня 2004 року Комсомольським районним судом м. Херсона за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі; з визначенням строку відбуття покарання з 17 липня 2002 року, -

в порядку, передбаченому ст. 413 КПК України, на підставі ст. 71 КК України шляхом повного складання покарань за вироком Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 липня 2003 року у виді позбавлення волі на 4 роки та за вироком Комсомольського районного суду м. Херсона від 30 грудня 2004 року у виді позбавлення волі на 4 роки визначено до відбування остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років. Строк відбуття покарання постановлено рахувати з 1 листопада 2002 року із зарахуванням до нього строку перебування його під вартою з 27 грудня 2001 року по 28 грудня 2001 року та з 17 липня 2002 року по 20 липня 2002 року.

У клопотанні прокурор порушує питання про перегляд зазначеного судового рішення в порядку виключного провадження з підстав неправильного застосування кримінального закону та істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на його правильність. Зокрема, вказує на те, що, оскільки суд, який постановив останній за часом вирок, визнав ОСОБА_1 винним у злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, то при призначенні йому остаточного покарання суд повинен був керуватися вимогами ч. 4 ст. 70 КК України. Проте цього судом зроблено не було, а тому вирішувати це питання в порядку, передбаченому ст. 413 КПК України та застосовувати ст. 71 КК України, суд не мав права. У зв'язку із цим просить зазначену постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

За змістом клопотання засудженого у ньому порушується аналогічне питання з проханням скасувати зазначену постанову суду і звільнити його від відбування покарання.

У поданні п'яти суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України ці клопотання підтримані і порушено питання про скасування постанови суду від 1 вересня 2005 року із закриттям провадження по поданню в. о. начальника колонії, а також про скасування вироку Комсомольського районного суду м. Херсона від 30 грудня 2004 року щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку заступника Генерального прокурора України, який підтримав клопотання, перевіривши матеріали справи, судді Судової палати у кримінальних справах і Військової судової колегії вважають, що клопотання засудженого підлягає задоволенню повністю, а клопотання заступника прокурора Херсонської області – частково з наступних підстав.

Згідно із ч. 4 ст. 70 КК України, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому злочині, вчиненому до постановлення попереднього вироку, то остаточне покарання призначається за сукупністю злочинів із додержанням правил, передбачених у частинах першій – третій цієї ж статті. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком.

З вироку Комсомольського районного суду м. Херсона від 30 грудня 2004 року вбачається, що ОСОБА_1 засуджено за крадіжку, вчинену ним 14 червня 2002 року, тобто до постановлення вироку Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 липня 2003 року.

Отже, за наведених обставин при постановленні вироку Комсомольским районним судом м. Херсона від 30 грудня 2004 року при призначенні ОСОБА_1 покарання суд повинен був керуватися ч. 4 ст. 70 КК України та врахувати покарання, призначене й відбуте за вироком Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 липня 2003 року.

Проте цього зроблено судом не було, внаслідок чого на виконання до Північної виправної колонії № 90 УДДУ ПВП у Херсонський області надійшли два вказані вироки щодо ОСОБА_1, за кожним з яких йому було призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

У зв'язку із цим в. о. начальника колонії звернувся до Комсомольського районного суду з поданням, у якому просив визначити початок обчислення строку відбування покарання ОСОБА_1 за вироком Комсомольського районного суду м. Херсона від 30 грудня 2004 року та встановити порядок виконання цього вироку, з урахуванням вимог статей 70 – 73 КК України (2341-14) .

Приймаючи рішення за цим поданням за правилами ст. 413 КПК України та визначаючи, що ОСОБА_1 за наведеними вироками має на підставі ст. 71 КК України відбувати покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, суд не звернув уваги на те, що за змістом ст. 413 КПК України її вимоги застосовуються у випадку, коли щодо засудженого є вирок, який не звернений до виконання і про який не було відомо суду, що постановив останній за часом вирок. У такому випадку суд за місцем виконання вироку, визначаючи порядок застосування покарання засудженому, зобов'язаний керуватися ст. 71 КК України.

Натомість в ситуації, яка склалася з виконаннями зазначених вироків щодо ОСОБА_1, фактично йшлося не про визначення порядку застосування покарання при наявності декількох вироків, оскільки обидва вироки були звернені до виконання, а про неправильне призначення йому покарання за останнім за часом вироком, тобто про вирішення питання про призначення йому покарання за ч. 4 ст. 70 КК України, чого не вправі був вирішувати суд при розгляді питань, пов'язаних із виконанням вироку.

Виходячи з наведеного, суд безпідставно розглянув подання в. о. начальника колонії у порядку, передбаченому ст. 413 КПК України, і визначив ОСОБА_1 остаточне покарання за ст. 71 КК України, у зв'язку із чим постанова Комсомольського районного суду м. Херсона від 1 вересня 2005 року як постановлена з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону підлягає скасуванню, а провадження за поданням в. о. начальника Північної виправної колонії № 90 у Херсонський області закриттю.

Що стосується доводів подання суддів про скасування й вироку Комсомольського районного суду м. Херсона від 30 грудня 2004 року та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону при призначенні засудженому остаточного покарання, зокрема, необхідністю застосування ч. 4 ст. 70 КК України за вироками від 10 липня 2003 року та від 30 грудня 2004 року, то судді судової палати у кримінальних справах і військової колегії Верховного Суду України вважають, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 400-4 КПК України при перегляді судових рішень в порядку виключного провадження погіршення становища засудженого не допускається.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 як за вироком Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 липня 2003 року, так і за вироком Комсомольського районного суду м. Херсона від 30 грудня 2004 року було призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки і на даний час він ці покарання відбув повністю.

Тому, виходячи з вимог ч. 2 ст. 400-4 КПК України та враховуючи, що ОСОБА_1 повністю відбув призначені йому покарання за вироком Комсомольського районного суду від 10 липня 2003 року (строк відбування якого рахується з 11 листопада 2003 року) і за вироком Комсомольського районного суду від 30 грудня 2004 року (строк відбування якого рахується з 17 липня 2004 року), зазначені вироки щодо нього не підлягають скасуванню в порядку виключного провадження, а він підлягає негайному звільненню з місць позбавлення волі.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 400-4, 400-10 КПК України, Верховний суд України

клопотання заступника прокурора Херсонської області задовольнити частково .

Клопотання засудженого ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 1 вересня 2005 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження за поданням в. о. начальника Північної виправної колонії № 90 у Херсонський області закрити.

У зв'язку з повним відбуттям ОСОБА_1 покарання за вироком Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 липня 2003 року та вироком Комсомольського районного суду м. Херсона від 30 грудня 2004 року ОСОБА_1 з місць позбавлення волі звільнити.