Верховний Суд України на спільному засіданні Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії

під головуванням голови Судової

палати у кримінальних справах

Верховного Суду України Короткевича М.Є.,

за участю заступника

Генерального прокурора України Кудрявцева В.В.,

захисника ОСОБА_4

29 січня 2010 року в м. Києві розглянув внесене на розгляд за поданням п’яти суддів Верховного Суду України клопотання захисника ОСОБА_4 про перегляд справи в порядку виключного провадження на судові рішення щодо ОСОБА_5

Вироком Київського міського суду від 8 вересня 2000 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

такого, що немає судимості,

засуджено:

- за ч. 2 ст. 141 КК України 1960 року до позбавлення волі на строк шість років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч. 2 ст. 142 КК України 1960 року до позбавлення волі на строк вісім років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч. 3 ст. 142 КК України 1960 року до позбавлення волі на строк десять років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч. 2 ст. 17 п.п. "а", "з" ст. 93 КК України 1960 року до позбавлення волі на строк п’ятнадцять років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за п.п. "а", "з" ст. 93 КК України 1960 року до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 42 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначено остаточне покарання - довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 14 грудня 2000 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за вчинення таких злочинів.

ОСОБА_5 протягом лютого-березня 2000 року за обставин та у спосіб, вказаний у вироку відкрито заволодів майном ОСОБА_6 на загальну суму 84 грн., ОСОБА_7 – 50 грн., ОСОБА_8 – 283 грн., ОСОБА_9 – 30 грн., ОСОБА_10 – 6 грн. та ОСОБА_11 – 1999 грн. чим спричинив потерпілим значної матеріальної шкоди.

Крім того, ОСОБА_5 2 березня 2000 року близько 14 год. 10 хв., перебуваючи біля буд. № 1, що на вул. Заболотного в м. Києві, вчинив розбійний напад на ОСОБА_12, під час якого, з метою позбавлення життя потерпілої, завдав їй металевою трубою декілька ударів по голові, спричинивши їй тяжкі тілесні ушкодження, та заволодів її майном на загальну суму 450 грн. Проте, смерть ОСОБА_12 не настала з причин, що не залежали від волі засудженого, оскільки їй була своєчасно надана кваліфікована медична допомога.

7 березня 2000 року близько 11 год. ОСОБА_5, перебуваючи в підземному переході, що поблизу буд. № 128 на вул. Заболотного в м. Києві, з метою позбавлення життя вчинив розбійний напад на ОСОБА_13, під час якого завдав їй декілька ударів молотком по голові, спричинивши потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, від яких вона померла на місці події та заволодів її майном на загальну суму 1195 грн.

9 березня 2000 року близько 15 год. 30 хв., ОСОБА_5, перебуваючи у кабіні ліфту буд. № 20, що на вул. Заболотного в м. Києві, вчинив розбійний напад на ОСОБА_14, під час якого, з метою позбавлення життя потерпілої, завдав їй металевим прутом декілька ударів по голові, спричинивши потерпілій тяжкі тілесні ушкодження та заволодів її майном на загальну суму 630 грн. 87 коп. Проте, смерть ОСОБА_14 не настала з причин, що не залежали від волі засудженого, оскільки їй була своєчасно надана кваліфікована медична допомога.

9 березня 2000 року близько 14 год., ОСОБА_15, перебуваючи біля підземного переходу напроти буд. № 3, що на вул. Заболотного в м. Києві, вчинив розбійний напад на ОСОБА_16, замахнувшись на неї обрізком металевої труби, але потерпіла почала кричати та кликати на допомогу, чим перешкодила заподіянню їй тілесних ушкоджень та заволодінню її майном.

12 березня 2000 року близько 17 год. 45 хв. ОСОБА_5, перебуваючи біля підземного переходу навпроти буд. № 128-а, що на вул. Заболотного в м. Києві, вчинив розбійний напад на ОСОБА_17, якій завдав численні удари металевим прутом по голові, спричинивши їй легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я. Проте, ОСОБА_17 чинила опір та втекла від нападника.

14 березня 2000 року близько 17 год. 10 хв. ОСОБА_5, перебуваючи в кабіні ліфту буд. № 136-а, що на вул. Заболотного в м. Києві, вчинив розбійний напад на ОСОБА_18, під час якого завдав їй численні удари молотком по голові, заподіявши їй легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я. Однак, у зв’язку з тим, що потерпіла чинила активний опір, ОСОБА_5 з місця злочину втік.

Того ж дня, близько 21 год. ОСОБА_5, побачивши біля буд. № 8, що на вул. Бубнова в м. Києві невідомого чоловіка, який лежав на газоні та перебував у стані алкогольного сп’яніння з метою заволодіння його майном завдав йому декілька ударів цеглиною по голові та тулубу. Проте, коли потерпілий почав чинити опір, засуджений з метою позбавлення життя наніс йому цеглиною численні удари по голові, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження від яких потерпілий помер на місці події та заволодів його майном на загальну суму 22 грн. 65 коп.

У клопотанні захисник ОСОБА_4 порушує питання про зміну судових рішень і пом’якшення призначеного засудженому покарання за п.п. "а", "з" ст. 93 КК України(1960 р.) до п’ятнадцяти років позбавлення волі, оскільки на час вчинення ОСОБА_5 злочину, за який йому було призначено довічне позбавлення волі, найсуворішим покаранням було позбавлення волі на строк п'ятнадцять років.

Поданням п’яти суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України клопотання захисника ОСОБА_4 підтримано. На думку суддів, зазначене клопотання підлягає внесенню на розгляд спільного засідання Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України, а судові рішення щодо ОСОБА_5 зміні з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 93 КК України (1960 р.) за умисне вбивство за обтяжуючих обставин було встановлено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років або смертна кара, а у випадках, передбачених пунктом "а" цієї статті – з конфіскацією майна.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 29 грудня 1999 року (v011p710-99) положення статті 24 Загальної частини та положення санкцій статей Особливої частини Кримінального кодексу України (1960 (2001-05) р.), які передбачають смертну кару як вид покарання, визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними) і запропоновано Верховній Раді України привести Кримінальний кодекс України (2341-14) у відповідність з цим Рішенням.

На виконання зазначеного рішення Конституційного Суду України 22 лютого 2000 року було прийнято Закон України "Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України" (1483-14) , яким смертну кару, як виняткове покарання, було виключено з Кримінального кодексу України (2341-14) і введено новий вид покарання – довічне позбавлення волі. Цей закону набрав чинності 4 квітня 2000 року.

Таким чином, за злочини, що були вчиненні в період з 29 грудня 1999 року по 4 квітня 2000 року, і за які Кримінальним кодексом України (2341-14) передбачено покарання у виді смертної кари, до введення нового виду покарання – довічного позбавлення волі на підставі зазначеного вище закону від 22 лютого 2000 року, засудженим могло бути призначено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк п’ятнадцять років.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 вчинив злочини, передбачені п.п. "а", "з" ст. 93 КК України (1960р.), 7 та 14 березня 2000 року, за які його засуджено до довічного позбавлення волі, тобто в період, коли у кримінальному законі не існувало такого виду покарання.

Отже, судові рішення щодо ОСОБА_5 підлягають зміні, через неправильне застосування кримінального закону при призначенні покарання за п.п. "а", "з" ст. 93 КК України (1960 р.).

Крім того, з вироку вбачається, що ОСОБА_5 за вчинення 2 та 9 березня 2000 року злочинів, передбачених ч. 2 ст. 17. п.п. "а", "з" ст. 93 КК України, призначено покарання у виді п’ятнадцяти років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України 2001 року закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності.

Згідно з ч. 3 ст. 68 КК України (в редакції Закону України від 15 квітня 2008 року) за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу. Оскільки максимальний строк покарання, на який міг бути засуджений ОСОБА_5, складав п’ятнадцять років, то за ч. 2 ст. 17, п.п. "а", "з" ст. 93 КК України строк покарання не може перевищувати десять років позбавлення волі.

Також ці судові рішення в частині призначеного ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 17, п.п. "а", "з" ст. 93 КК України підлягають перегляду та приведенню у відповідність до вимог ч. 3 ст. 68 КК України (2001 р.).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4004, 40010 КПК України (1001-05) , ОСОБА_1 Суд України -

клопотання захисника ОСОБА_4, внесене за поданням п’яти суддів, задовольнити.

Вирок Київського міського суду від 8 вересня 2000 року та ухвалу Верховного Суду України від 14 грудня 2000 року щодо ОСОБА_5 змінити.

Призначити ОСОБА_5 покарання за п.п. "а", "з" ст. 93 КК України у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 2 ст. 17 п.п. "а", "з" ст. 93 КК України - позбавлення волі на строк десять років.

На підставі ст. 42 КК України за сукупністю злочинів, передбачених п.п. "а", "з" ст. 93 КК України, за ч. 2 ст. 17, п.п. "а", "з" ст. 93 КК України, ч. 3 ст. 142 КК України, ч. 2 ст. 142 КК України, ч. 2 ст. 141 КК України ОСОБА_5 визначити остаточне покарання - позбавлення волі на строк п'ятнадцять років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.