Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 28 січня 2010 року кримінальну справу щодо ОСОБА_4 за касаційною скаргою останньої на судові рішення у даній справі.

Вироком Лутугинського районного суду Луганської області від 12 грудня 2008 року

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судиму,

засуджено за ч.1 ст. 382 КК України до сплати штрафу в розмірі 8 500 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з прийняттям та звільненням з роботи громадян.

На підставі ст. 74 КК України ОСОБА_4 звільнено від основного та додаткового покарання.

За вироком суду ОСОБА_4 визнано винною в тому, що вона, являючись приватним підприємцем, яка наділена організаційно-розпорядчими обов`язками в частині прийняття і звільнення з роботи найманих працівників, будучи службовою особою, умисно не виконала рішення Апеляційного суду Луганської області від 23 травня 2007 року про поновлення на роботі найманого нею продавця промислових товарів магазину "Євродом " ОСОБА_5 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 5 555 грн., а також моральної шкоди-500 грн. на користь останньої, що набрало законної сили.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 12 грудня 2008 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_4 посилається на істотні порушення вимог кримінально-процесуального законодавства. Зазначає про необгрунтованість її засудження за умисне невиконання судового рішення, що набрало законної сили, оскільки таке рішення було скасовано касаційним судом. Вказує на те, що у матеріалах справи відсутні докази її винуватості у вчиненні інкримінованого злочину. Стверджує, що апеляційним судом порушено вимоги ст. 87-1 КПК України та не спростовано доводів апеляції. З урахуванням наведеного, просить судові рішення скасувати, а справу закрити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні такої слід відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 в умисному невиконанні судового рішення та кваліфікацію її дій за ч.1 ст. 382 КК України відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням всіх обставин справи, що мали бути взяті до уваги при з’ясуванні дійсних обставин події та грунтуються на зібраних у справі доказах. Зокрема, вони підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, рішенням Апеляційного суду Луганської області від 23 травня 2007 року про поновлення ОСОБА_5 на роботі продавцем промислових товарів в ПП ОСОБА_4, виконавчим листом та матеріалами виконавчого провадження.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінені доказів, які б ставили під сумнів обгрунтованість висновків суду та правильність кваліфікації дій засудженої ОСОБА_4 судом касаційної інстанції не встановлено. Висновки суду грунтуються на достатніх та допустимих доказах.

Суди як першої, так й апеляційної інстанцій ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі засудженої ОСОБА_4 про необгрунтованість її засудження. Викладені в судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів безпідставними, такими, що не відповідають матеріалам справи, колегія суддів знаходить обгрунтованими.

Відповідно до вимог ч.10 ст. 362 КПК України, протокол судового засідання та фіксація технічними засобами перебігу судового процесу в апеляційному суді ведуться у випадку проведення ним судового слідства. Як вбачається з матеріалів справи, апеляційний суд розглянув справу щодо ОСОБА_4 без проведення судового слідства. А отже, доводи засудженої про те, що розгляд справи в апеляційному суді в порушення вимог кримінального закону не фіксувався технічними засобами позбавлені підстав.

Апеляційний розгляд справи проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,

у задоволенні касаційної скарги засудженої ОСОБА_4 на вирок Лутугинського районного суду Луганської області від 12 грудня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 17 березня 2009 року відмовити.