Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 28 січня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Дніпропетровської області на постановлені судові рішення щодо ОСОБА_5,

Вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 18 червня 2008 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

судимого 2.04.2007 р. за ч.1 ст. 296 КК України до 850 грн. штрафу.

засуджено за ч.2 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_6 60000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 жовтня 2008 року вирок залишено без зміни.

За наведених у вироку обставин ОСОБА_5 засуджено за те, що він 25 серпня 2007 року близько 23 год., перебуваючи в кафе "Пілігрім" розташованому на вул. Ватутіна, 57 у м. Кривий Ріг, розпивав алкогольні напої з ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 У цей же час в кафе знаходились ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які також розпивали алкогольні напої.

Близько 1 год. 35 хв. 26 серпня 2007 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 виник конфлікт і ОСОБА_5 намагався їх розборонити, проте ОСОБА_10 наполягав, щоб ОСОБА_5 залишив їх з ОСОБА_7 наодинці. На цьому грунті між ОСОБА_5 та ОСОБА_10, виник конфлікт, внаслідок якого засуджений, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, діючи з метою спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, схватив його руками за одежу і, піднявши над собою, умисно, із значною силою кинув потерпілого через праве плече. Надалі, із застосуванням прийомів боротьби продовжив завдавати йому тілесні ушкодження, при цьому потерпілий, після падінь, декілька разів вдарявся головою об асфальт.

В результаті умисних дій ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_10 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження від яких він помер.

У касаційному поданні прокурор зазначає, що органами досудового слідства дії ОСОБА_5 було кваліфіковано за ч.1 ст. 115 КК України, а судом дії засудженого безпідставно перекваліфіковано на ч. 2 ст. 121 КК України і призначено надто м’яке покарання. У зв’язку з цим, просить судові рішення скасувати і направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню за таких підстав.

Із матеріалів справи убачається, що ОСОБА_5 органами досудового слідства обвинувачувався в умисному вбивстві ОСОБА_10 і його дії було кваліфіковано за ч.1 ст. 115 КК України.

Проте, під час судового розгляду зазначеної справи, суд дійшов висновку про те, що дії ОСОБА_5 необхідно кваліфікувати за ч.2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Згідно роз’яснень, що містяться у п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 7 лютого 2003 року "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи" (v0002700-03) для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з’ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Перекваліфіковуючи дії ОСОБА_5 на ч.2 ст. 121 КК України судом не враховано роз’яснення зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України та не дано належної оцінки тому факту, що згідно з показаннями ОСОБА_5, даними ним під час досудового слідства в якості підозрюваного, і які були ним підтверджені в ході відтворення обстановки і обставин події, та в судовому засіданні, ОСОБА_5 пояснив, що коли він побачив, що між його знайомим ОСОБА_7 та потерпілим ОСОБА_10 виник конфлікт, то він підійшов до останнього, з силою обхватив його рукою за шию і насильно повів до приміщення трансформаторної підстанції.

Надалі, оскільки він раніше займався боротьбою і вільно володіє прийомами цієї боротьби, то він підняв потерпілого на рівень власного росту і з силою та прискоренням кинув його на асфальтове покриття головою вниз, а коли потерпілий піднявся і стояв до нього спиною, то він схопив його правою рукою за сорочку в області правого плеча, а лівою рукою за пояс брюк ззаду з силою кинув його на цегляну стіну трансформаторної підстанції, при цьому потерпілий головою вдарився у стіну.

Коли ОСОБА_10 встав на ноги то він знову із застосуванням прийомів боротьби з силою кинув потерпілого головою вниз на асфальтне покриття і тільки коли він побачив, що потерпілий уже більше не встає, а хрипить і не рухається, то він залишив його, а сам зник з місця вчинення злочину. (т.1, а.с. 63-64; 89-101; т.2 а.с. 64-65).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що коли він підійшов до ОСОБА_7 та ОСОБА_10, то він побачив, що вони вже помирилися, пожавши один-одному руки і збиралися йти в бар. Однак, ОСОБА_5 підійшов до ОСОБА_10 і почав вимагати, щоб він купив шампанського, а коли отримав відмову, то це його розлютило, він обхватив рукою шию потерпілого і насильно повів до приміщення трансформаторної підстанції (т.2, а.с. 68).

Аналогічні показання в судовому засіданні надав і свідок ОСОБА_7

Згідно висновку судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_10 настала від відкритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалася переломами кісток склепіння та основи черепа і ускладнилася крововиливами під оболонки, речовину та шлуночки головного мозку (т.1, а.с. 131-139).

За таких обставин, враховуючи спосіб, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причину припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, можна зробити висновок, що ОСОБА_5 міг усвідомлювати і свідомо допускав, що від його дій може настати смерть потерпілого.

Таким чином, судом належним чином не з’ясовано обставини, які мають істотне значення для правильної юридичної оцінки дій ОСОБА_5

Виходячи з наведеного, висновки суду про перекваліфікацію дій ОСОБА_5 з ч.1 ст. 115 на ч.2 ст. 121 КК України слід визнати непереконливими.

Апеляційний суд, розглянувши апеляцію прокурора, своє рішення про залишення вироку місцевого суду без зміни, належним чином не обгрунтував.

За таких обставин, зібрані органом досудового слідства докази винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначених дій не були повно і всебічно досліджені судом, внаслідок чого вирок місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду слід дати належну оцінку всім зібраним у справі доказам і в разі доведеності вини ОСОБА_5 кваліфікувати його дії за відповідною статтею Кримінального кодексу (2341-14) та призначити покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.

Вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 18 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_5 – скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.