2а-0770/2635/12 Про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару і картки відмови - 26.05.2016 Прийняття

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МП Груп 2000" на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2015 р. у справі № 2а-0770/2635/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МП Груп 2000" до Чопської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, -

Позивач звернувся з позовом про:

- визнання протиправним та скасування рішення Чопської митниці про коригування заявленої митної вартості товарів № 305000003/2012/2002072 від 13.07.2012 року та картки відмови у митному оформленні товару № 305080000/2/00240,

- стягнення з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МП Груп 2000"суми переплати податку на додану вартість, мита - на загальну суму 1738 грн. 16 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2015 р., в задоволенні позову відмовлено.

На постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2015 р. надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "МП Груп 2000", в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, 13.07.2012 р. позивач ТзОВ "МП Груп 2000" на умовах поставки EXW-Петровани з території Словаччини від компанії ТзОВ "ЛЕЄР Баустоффе СК" вул.Прібилінська, 3, 83104 Братіслава, Словаччина на територію України ввозив товар - вироби з кераміки-будівельна, не вогнетривка цегла: порожнисті блоки, які застосовуються в будівництві; тип - Leierthe RM 45 NF розміром 450х250х238 мм - 1080-шт. виробник Leier Baustoffe SK s.r.o. країна походження та виробник Словаччина згідно митної декларації № 305080000/2012/012214.

Відповідно до декларації митної вартості № 305080000/2012/012214 митна вартість товару визначена із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).

Митний орган за результатами здійснення порівняння рівня заявленої митної вартості товарів виявив, що задекларована митна вартість товару значно відрізнялася від рівня зазначено вартості товару виробника згідно інформації розміщено у мережі Інтернет.

У зв'язку з відсутністю у поданих документах всіх даних для підтвердження обраного декларантом методу визначення митної вартості, митний орган згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України вчинив запис на ДМВ про необхідність надати додаткові документи: висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, виписку з бухгалтерської документації, каталоги виробника, інші наявні документи (за бажанням), що підтверджують заявлену митну вартість товару.

З даною вимогою ознайомлено директора ТзОВ "МП Груп 200" ОСОБА_5 13.07.2012 року, про що свідчить його підпис та печатка товариства. ОСОБА_5 вчив запис про те, що відсутні документи для підтвердження митної вартості які наведені в переліку.

13.07.2012 року Чопською митницею прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товарів № 305000003/2012/200207/2 від 13.07.2012 року шляхом застосування резервного та у зв'язку із заявленням декларантом недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів та винесено картку відмови у митному оформленні товару № 305080000/2/00240.

Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. (далі - МК України (4495-17) ) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно з ч.1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Як вірно встановлено судами, у зв'язку із виникненням суттєвих розбіжностей між ціновими показниками товару, заявленими позивачем, митний орган обґрунтовано, на підставі ст. 53 МК України, витребував від ТОВ "МП Груп 2000" додаткову інформацію. Так, позивачем до митного оформлення було надано фактуру № 1262202417 від 12.07.2012 року, в якому не вказані умови поставки товару, що суперечить п. 4.1 договору купівлі-продажу, укладеному між ТОВ "Леєр Баустоффе СК" та ТОВ "МП Груп 2000" від 20.12.2011 року № 01.2012 року. Згідно п. 2.3 даного Контракту від 20.12.2011 року зазначено, що на основі замовлення Покупця продавець виставляє рахунок-проформу в якій вказано: асортимент, кількість, ціна, сума, термін дії рахунку-фактури.

Як вбачається з матеріалів справи продавець виставив покупцю рахунок-проформу № 1262300134 від 31.05.2012 року, по якій покупець повинен здійснити проплату до терміну, вказаному в даній проформі, а саме - до 06.06.2012 року. Однак, пакет документів, поданий до митного оформлення містив два платіжних доручення про сплату по даній проформі: від 14.06.2012 року № 3 на суму 674,40 Євро та від 22.06.2012 року № 4 на суму 139,40 Євро. Таким чином, вказані документи вказують на пропущення строку проплати, а суми цих платіжних документах не дозволяють їх ідентифікувати з даною зовнішньоекономічною операцією (згідно фактури по інвойсу вартість до сплати становила 712,80 Євро, а згідно платіжних доручень - 813, 80 Євро.

Отже, у митного органу правомірно виникли сумніви щодо дійсної митної вартості, заявленої декларантом ТОВ "МП Груп 2000".

Проте, оскільки позивачем не були надані документи визначені у запиті відповідачем, то суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно при визначенні числового значення за основу взята діюча акційна ціна на момент купівлі товару, розміщена на офіційному інтернет-сайті виробника, без ПДВ та з урахування витрат до кордону. Метод 2 не застосовувався у зв'язку із відсутністю інформації щодо вартості ідентичного товару; при цьому митним органом не було використано інформацію попередніх митних оформлень позивача, оскільки інформація щодо ціни товару за вказаними попередніми митними оформленнями, зважаючи на наявну цінову інформацію виробника має ознаки недостовірності та не може бути використана для підтвердження заявленої митної вартості. Метод 3 не застосовувався у зв'язку із відсутністю інформації щодо вартості подібного товару. Метод 4 не застосовувався у зв'язку із відсутністю інформації необхідної для застосування віднімання вартості; Метод 5 не застосовувався у зв'язку із відсутністю інформації необхідної для застосування додавання вартості. Відповідно до ч.8 ст.57 та ст.64 Митним органом було застосовано 6 резервний метод у зв'язку із наявністю у митного органу цінової інформації.

Отже, суд приходить до висновку що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є правомірним та митна вартість товару є вартість що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, колегія суддів вважає, що приймаючи спірні рішення про проведення митної оцінки і карток відмови в митному оформлені, Митниця діяла в межах повноважень та підставі вимог чинного законодавства.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МП Груп 2000" відхилити, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2015 р. залишити без змін.