Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 січня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок колегії суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області від 30 вересня 2009 року.

Вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2009 року засуджено:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, судимого вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 січня 2008 року за ст. 297 КК України на три роки позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком три роки,

за ч. 3 ст. 185 КК України на чотири роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно призначено чотири роки шість місяців позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_5 від відбування покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком три роки та згідно зі ст. 76 КК України зобов'язано періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, судимості не має,

за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_6 від відбування покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком три роки та згідно зі ст. 76 КК України зобов'язано періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано винними у тому, що вони 10 січня 2009 року близько 22 год. у стані алкогольного сп'яніння з будинку ОСОБА_7, що на території садового товариства "Рассвет" у с. В. Салтанівка, Васильківського р-ну Київської області, де вони виконували будівельні роботи, за попередньою змовою між собою таємно викрали ванну із системою "Джакузі" вартістю 13000 грн., електростанцію "GЕКО" вартістю 27000 грн., чотири секції батарей вартістю по 500 грн., завдавши потерпілому значної шкоди на суму 42000 грн.

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області 30 вересня 2009 року за апеляцією прокурора зазначений вирок у частині призначеного засудженому ОСОБА_5 покарання скасувала й постановила свій вирок, яким призначила засудженому за ч. 3 ст. 185 КК України чотири роки позбавлення волі, а за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України – чотири роки шість місяців позбавлення волі.

За змістом касаційної скарги засуджений ОСОБА_5, посилаючись на суворість призначеного йому вироком апеляційного суду покарання, який не врахував установлені судом першої інстанції обставини, що пом’якшують покарання, просить змінити вирок та звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї прокурора, яка брала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Висновки суду щодо вчинення ОСОБА_5 інкримінованого злочину, за обставин, викладених у вироках, та кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК України ґрунтуються на доказах, зібраних у встановленому порядку, в тому числі показаннях засудженого, який повністю визнав винуватість, і у касаційній скарзі не заперечуються.

Що ж стосується рішення суду апеляційної інстанції про неможливість виправлення засудженого без відбування покарання, воно відповідає вимогам закону.

Згідно зі ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи із зазначеного, ступені тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, належно оцінивши висновки суду першої інстанції щодо можливості виправлення ОСОБА_5 без відбування покарання з випробуванням, апеляційний суд обґрунтовано визнав відсутність підстав для застосування ст. 75 КК України.

Як установлено судом апеляційної інстанції, місцевий суд безпідставно не врахував передбачену законом обтяжуючу покарання обставину – рецидив злочинів, а також дані, що свідчать про підвищену ступінь суспільної небезпечності особи засудженого та його небажання ставати на шлях виправлення, зокрема, те, що даний злочин учинено ОСОБА_5 під час іспитового строку, визначеного йому попереднім вироком, яким засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням.

Наведене підтверджує обґрунтованість висновку апеляційної інстанції про те, що повторне звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням не є достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок колегії суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області від 30 вересня 2009 року щодо нього – без зміни.