Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі:

головуючого Яковлєвої С. В.,

суддів Мазура М. В., Матієк Т. В.,

за участю:

секретаря судового

засідання ЗамковогоІ. А.,

прокурора Гаврилюка С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Журавльова Є. Є., котрий брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 травня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016090010004926, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимої, останнього разу - за вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 1 листопада 2016 року за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, статтями 70, 71 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК,

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені

судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 березня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ч. 4 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним за попереднім вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 1 листопада

2016 року, ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць. Зараховано у строк призначеного покарання

ОСОБА_2 частково відбуте нею покарання за попереднім вироком. Строк відбування покарання ОСОБА_2 визначено обчислювати з моменту її фактичного затримання - 13 грудня 2016 року.

Питання щодо речових доказів вирішено судом відповідно до вимог закону.

Згідно з вироком суду 21 жовтня 2016 року о 17:20 ОСОБА_2, перебуваючи у приміщенні магазину "Watsons" ТОВ "ДЦ Україна" (вул. Гната Хоткевича, 65/2

у м. Івано-Франківську), діючи повторно, викрала із зазначеного магазину товарно-матеріальні цінності на загальну суму 808,01 грн, чим завдала ТОВ "ДЦ України" збитків на вказану суму.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 травня 2017 року апеляційні скарги прокурора та засудженої ОСОБА_2 залишено

без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженої через м'якість, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує на те, що при призначенні покарання місцевий суд не взяв до уваги суспільної небезпеки вчиненого злочину,

не врахував того, що ОСОБА_2 раніше притягалась до кримінальної відповідальності, і відбувши покарання, вчинила новий злочин. Також суд необґрунтовано призначив засудженій мінімальний термін покарання і застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим. На зазначені порушення прокурор указував в апеляційній скарзі, проте суд апеляційної інстанції не перевірив всіх доводів, викладених у скарзі, не спростував їх і та безпідставно залишив вирок місцевого суду без зміни, а тому рішення суду апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор Гаврилюк С. М. вважав касаційну скаргу обґрунтованою і просив її задовольнити.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновку суду про доведеність винуватості ОСОБА_2у вчиненні злочину, за який її засуджено, та кваліфікації діяння за ч. 2 ст. 185 КК прокурор у касаційній скарзі не оспорює. Розгляд кримінального провадження проводився в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК.

Що ж стосується доводів про призначення ОСОБА_2надто м'якої міри покарання, то суд вважає їх безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК суд призначає покарання у межах санкції закону

з урахуванням ступеня тяжкості злочину, даних про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Визначаючи ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, належним чином урахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винної, яка раніше неодноразово була судима за аналогічні злочини проти власності, відбуває покарання у виді позбавлення волі за попереднім вироком, не працює, заміжня, має двох неповнолітніх дітей. Обставиною, які пом'якшує покарання, суд визнав щире каяття у вчиненому. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Врахувавши всі ці обставини, суд дійшов висновку, що виправлення засудженої неможливе без ізоляції від суспільства і призначив їй покарання у межах санкції ч. 2 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

Також суд, установивши, що цей злочин вчинено до ухвалення попереднього вироку Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 1 листопада 2016 року, визначив остаточне покарання ОСОБА_2 на підставі ч. 4 ст. 70 КК, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним за попереднім вироком, у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за клопотанням прокурора, відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК повторно дослідив матеріали кримінального провадження, що містять дані про особу винної, та погодився

з висновком місцевого суду щодо визначеного засудженій покарання, мотивувавши це належним чином і зазначивши про відсутність правових підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Також апеляційний суд вказав, що з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, розміру заподіяної потерпілому шкоди та даних про особу винної місцевий суд дійшов правильного висновку про призначення покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому за інкримінований злочин.

При цьому суд зазначив, що під час розгляду кримінального провадження нових обставин або даних про особу засудженої, які би стали підставою для призначення більш суворого покарання, встановлено не було. А принцип, застосований при визначенні засудженій остаточного покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КПК, - поглинення менш суворого покарання більш суворим - є законним та обґрунтованим, тим більше, що прокурор в апеляційній скарзі не заперечував проти цього.

При розгляді апеляції прокурора суд перевірив доводи, наведені у скарзі, аналогічні доводам, викладеним у касаційній скарзі, належним чином умотивував своє рішення і навів докладні мотиви, з яких апеляційну скаргу прокурора залишив

без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.

Призначене ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК і є необхідним та достатнім для її виправлення й попередження вчинення нових злочинів.

Ухвалу апеляційного суду постановлено згідно з вимогами кримінального процесуального закону, вона відповідає положенням статей 370, 419 КПК, а тому підстави для задоволення касаційної скарги прокурора відсутні.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII (2147а-19) ), Суд

Ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 травня 2017 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.