Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 28 січня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_7 та цивільного відповідача ОСОБА_8 на вирок Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 23 березня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 травня 2009 року щодо ОСОБА_7

Зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця м. Сімферополя,

такого, що на підставі ст. 89 КК України

судимості не має,

- за ч. 3 ст. 286 КК України на вісім років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 289 КК України на вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на десять років з конфіскацією всього належного йому майна.

Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь держави 2387 гривень 90 копійок на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_9 та 1277 гривень 76 копійок судових витрат за проведення експертиз; на користь потерпілої ОСОБА_10 50 000 гривень на відшкодування моральної шкоди; на користь потерпілого ОСОБА_11 1855 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 гривень моральної шкоди.

Постановлено стягнути з цивільного відповідача ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_12 325 077 гривень 80 копійок на відшкодування матеріальної шкоди.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 травня 2009 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 1 листопада 2008 року о 2 годині 30 хвилин у стані алкогольного сп’яніння зі своїми знайомими приїхав на автомийку "Новий стиль", яка розташована за адресою: м. Сімферополь, вул. Севастопольська, буд. 55-а, де він працював адміністратором. Маючи вільний доступ до всіх приміщень автомийки, засуджений за попередньою змовою з іншою особою – співробітником даної автомийки, щодо якої кримінальну справу порушено не було, незаконно заволодів автомобілем марки "Мерседес-Бенц S-500", належним ОСОБА_12

Крім того, 1 листопада 2008 року приблизно о 3 годині засуджений у стані алкогольного сп’яніння на викраденому автомобілі марки "Мерседес-Бенц S-500" рухався з перевищенням швидкості 150 км/год по вул. Маяковського в м. Сімферополі зі сторони вул. Павленка в напрямку вул. Пушкіна. На перехресті вул. Маяковського та вул. Жуковського ОСОБА_7 не справився з керуванням, виїхав за межі проїзної частини, допустив зіткнення з деревами та перекидання автомобіля.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажирам ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких наступила їх смерть, а ОСОБА_9 були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості. Автомобіль "Мерседес-Бенц S-500" отримав механічні ушкодження, чим його власнику ОСОБА_12 було заподіяно матеріальну шкоду у великих розмірах на загальну суму 325 077 гривень 80 копійок.

У касаційних скаргах:

- засуджений, посилаючись на невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок суворості, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на нове розслідування. Указує на те, що незаконне заволодіння транспортним засобом вчинив не він, а працівник автомийки ОСОБА_9, кримінальну справу щодо якого порушено не було. Зазначає, що суд не встановив його роль у інкримінованих злочинах та не дав належної оцінки діям інших осіб, причетних до їх вчинення;

- цивільний відповідач, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального, ставить питання про скасування оскаржуваних судових рішень у частині вирішення цивільного позову, а справу в цій частині просить направити на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства. Своє прохання мотивує тим, що з нього як цивільного відповідача незаконно стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_12 вартість викраденого автомобіля, оскільки засуджений ОСОБА_7 офіційно працевлаштований на його автомийку не був, а на час вчинення злочину він проходив випробувальний термін. Зазначає, що ОСОБА_12 взагалі не був власником викраденого автомобіля і договору побутового підряду з потерпілим він не укладав. Указує на порушення його прав, як цивільного відповідача.

У запереченнях на касаційну скаргу цивільного відповідача представник потерпілого ОСОБА_16, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без зміни.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про задоволення касаційної скарги цивільного відповідача і часткове задоволення скарги засудженого, яка вважала, що оскаржувані судові рішення підлягають зміні шляхом виключення з обвинувачення, визнаного судом доведеним, кваліфікуючої ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, - вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, у частині вирішення цивільного позову оскаржувані судові рішення слід скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства, представників цивільного відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про задоволення касаційної скарги цивільного відповідача, які вважали, що оскаржувані судові рішення в частині вирішення цивільного позову підлягають скасуванню, а справа в цій частині направленню на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Винуватість ОСОБА_7 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило загибель кількох осіб, та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 286 КК України підтверджуються дослідженими та належним чином оціненими судом доказами і у касаційних скаргах не оскаржуються.

Доводи засудженого про незаконність його засудження за ч. 3 ст. 289 КК України є необґрунтованими.

У судовому засіданні ОСОБА_7 не заперечував, що він керував автомобілем марки "Мерседес-Бенц S-500" без дозволу його власника.

Ці показання засудженого узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_12 та свідка ОСОБА_17 на досудовому слідстві, цивільного відповідача ОСОБА_8, які підтверджували факт незаконного заволодіння автомобілем марки "Мерседес-Бенц S-500".

Твердження засудженого ОСОБА_7 про неправильну кваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 289 КК України за кваліфікуючою ознакою " вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб" позбавленні підстав.

За показаннями самого засудженого ключі від зазначеного у вироку автомобіля йому було передано іншою особою – також працівником автомийки "Новий стиль", разом з яким вони поїхали кататися на цьому автомобілі без дозволу власника. За цих обставин суд дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_7 незаконного заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб.

Такими діями засудженого ОСОБА_7 власнику викраденого автомобіля було заподіяно реальні збитки на суму понад 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Дії засудженого ОСОБА_7 правильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 286 КК України.

Призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та є достатнім й необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.

Що стосується доводів цивільного відповідача ОСОБА_8 про істотне порушення кримінально-процесуального закону при вирішення цивільного позову, то вони є безпідставними.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 28 КПК України особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред’явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальної справою, тому ОСОБА_12 на законних підставах було заявлено цивільний позов у кримінальній справі.

Що стосується доводу у касаційній скарзі цивільного відповідача про те, що він є неналежним цивільним відповідачем, то він не ґрунтується на вимогах ч. 4 ст. 24 Кодексу законів про працю України про те, що трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Згідно з показаннями засудженого та самого цивільного відповідача ОСОБА_7 фактично був допущений до виконання обов’язків адміністратора. Зазначене ОСОБА_8 також підтвердив у довідці на ім’я слідчого (т. 1 а.с. 73).

Посилання ОСОБА_8 на те, що ОСОБА_12 не є власником викраденого та пошкодженого автомобіля не ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи.

Так, у матеріалах кримінальної справи містяться копія тимчасового реєстраційного талону, виданого 17 вересня 2008 року, на автомобіль марки "Мерседес-Бенц S-500" кузов № НОМЕР_1, власником якого вказано ОСОБА_12 (т. а.с. 45), копія договору купівлі–продажу від 15 вересня 2008 року, згідно з яким ОСОБА_12 придбав у ОСОБА_18 зазначений автомобіль.

Твердження цивільного відповідача ОСОБА_8 про те, що судом незаконного стягнуто з нього на користь ОСОБА_12 матеріальну шкоду, а саме повну вартість автомобіля, та одночасно повернуто пошкоджене авто не є підставними.

Згідно з висновком автотоварознавчої експертизи № 171 від 9 грудня 2008 року сума матеріальної шкоди, заподіяної ОСОБА_12, дорівнює 325 077 гривень 80 копійок. При визначенні вартості матеріальної шкоди експерт виходив з того, що вартість відновлюваних робіт викраденого автомобіля марки "Мерседес-Бенц S-500" дорівнює 697 176 гривень 83 копійки, тобто значно перевищує ринкову вартість цього автомобіля.

Рішення суду про речовий доказ – автомобіль "Мерседес-Бенц S-500" не суперечить вимогам цивільного законодавства. Крім того, апеляційним судом ОСОБА_8 було роз’яснено можливість вирішення зазначеного питання в порядку цивільного судочинства.

Доводи засудженого та цивільного відповідача, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі, були перевірені судом апеляційної інстанції та обґрунтовано визнані безпідставними. Ухвала апеляційного суду за змістом відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та цивільного відповідача ОСОБА_8 залишити без задоволення, вирок Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 23 березня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 травня 2009 року щодо ОСОБА_7 – без зміни.