820/3752/15 Про визнання незаконним та скасування наказу виконуючого обов'язки начальника Головного управління Міндоходів області про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності - 26.05.2016 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності,

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання незаконним та скасування наказу виконуючого обов'язки начальника Головного управління Міндоходів у Харківській області Фесюніна В.М. №18-О від 21.01.2015 р. про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015 р., позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ч.2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 є працівником податкової міліції, обіймає посаду старшого оперуповноваженого оперативного управління Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - ОУ ДПІ у Київському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області).

Відповідно до подання ОУ ДПІ у Київському районі м.Харкова від 28.11.2014 р. №12285/8/20-31-07-02-06 щодо проведення службового розслідування та на підставі рапорту начальника ОУ ГУ Міндоходів у Харківській області від 08.12.2014 р. відносно ОСОБА_4 було проведено службове розслідування, за наслідками якого складено висновок, затверджений в.о.заступника начальника-начальника слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Харківській області генерал-майором міліції І.В.Репешко 06.01.2015 р., яким встановлено, що у 2014 році ОСОБА_4 заходи попередження незаконного відшкодування ПДВ не вживалися, жодного суб'єкта господарювання з ознаками "фіктивності" виявлено не було, матеріали про адміністративні правопорушення не складались, а за матеріалами ОСОБА_4 у 2014 році було зареєстровано лише 1 кримінальне правопорушення (зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 18.12.2014 р. за №32014220000000215 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 212 Кримінального кодексу України); крім того, він умисно затягував процедуру отримання допуску до державної таємниці, наявність якого є обов'язковою передумовою для виконання оперативно-розшукової діяльності. Також, у висновку службового розслідування зазначено про невиконання позивачем вказівки начальника ОУ ГУ Міндоходів в Харківській області Мережка С.І. щодо придбання джерела негласної інформації та заведення ОРС до 30.07.2014 р.

В подальшому, начальником ОУ ГУ Міндоходів у Харківській області направлено заступнику начальника - начальнику ОУ ДПІ у Київському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області лист (№440/7/20-40-07-02-09 від 16.01.2015р.) про забезпечення явки до штабу ОУ підлеглих співробітників (у тому числі ОСОБА_4Я.) для ознайомлення з висновками службового розслідування від 06.01.2015 р. до 12 год. 00 хв. 16.01.2015 р. й внаслідок неприбуття ОСОБА_4 у встановлений час для ознайомлення з висновком службового розслідування працівниками штабу було складено акт від 17.01.2015 р. про відмову від ознайомлення з висновком службового розслідування.

На підставі подання оперативного управління ДПІ у Київському районі м.Харкова від 28.11.2014 р. №12285/8/20-31-07-02-06, рапорту начальника ОУ ГУ Міндоходів у Харківській області Мережка С.І. від 08.12.2014 р., висновку службового розслідування від 06.01.2015 р., пояснень ОСОБА_4, акту від 17.01.2015 р. про відмову від ознайомлення з висновком службового розслідування в.о. начальника ГУ Міндоходів у Харківській області 21.01.2015 р. було видано наказ №18-О "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", згідно з яким за порушення службової дисципліни, що призвело до відсутності показників за основними напрямками роботи та оперативно-розшуковій діяльності у 2014 році, та відповідно до ст.ст.12, 14, 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 р. № 3460-IV (3460-15) (далі - Дисциплінарний статут), старшому оперуповноваженому ОУ ДПІ у Київському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області підполковнику податкової міліції ОСОБА_4 оголошено догану.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут, відповідно до ст.1 якого службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

При цьому, за змістом ст.7 цього ж Статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Разом з тим, в ст.2 Дисциплінарного статуту закріплено визначення дисциплінарного проступку, яким є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни, а, як передбачено ст.5 Дисциплінарного статуту, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно ж до ст.12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно зі ст.14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування, яке має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником; порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України; перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення, однак небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення; про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ, а також доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис; при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику; у разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці; дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення (ст.16 Дисциплінарного статуту).

Порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу (далі - РНС) органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні визначає Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України 12.03.2013 р. № 230 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 р. за № 541/23073 (z0541-13) (далі - Інструкція), розділом II якої встановлено підстави для проведення службового розслідування та, зокрема, підпунктом 2.2.1 пункту 2.2 цього розділу передбачено, що службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі невиконання або неналежного виконання особами РНС під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на ОВС завдань з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю.

За змістом п.п.6.2.2 Інструкції серед обов'язків виконавця (голови, членів комісії) передбачено, зокрема, обов'язок у разі відмови опитуваної особи надати пояснення в обов'язковому порядку документально засвідчити таку відмову складанням акта. Акт засвідчується підписами не менше двох осіб, одна з яких обов'язково повинна бути виконавцем. Акт у триденний строк з моменту складання в установленому порядку реєструється в канцелярії (секретаріаті) за місцем проходження служби виконавця, а в разі неможливості - в органі (підрозділі) внутрішніх справ, працівник якого допустив порушення, після чого вказаний акт приєднується до матеріалів службового розслідування. У разі відмови особи надати пояснення на підставі статті 63 Конституції України цей факт документується за допомогою проставляння нею підпису на бланку пояснення, без складання акта. Факт відмови від надання пояснень відображається у висновку, що складається за результатами проведеного службового розслідування.

Відповідно ж до п.6.3 Інструкції особа РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право: отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка(і) його проводить(ять); відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України; оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України.

Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

Приймаючи рішення про задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності виданий з порушенням порядку накладення дисциплінарних стягнень (на час його видання позивач знаходився у черговій відпустці, а під час проведення службового розслідування у позивача не відбирались пояснення).

Проте, така позиція судів є прийнятною лише в частині висновку щодо недотримання відповідачем законодавчих приписів в процедурі проведення службового розслідування, обов'язковою складовою якого є ініціювання отримання від особи, стосовно якої воно здійснюється, письмових пояснень, що, в свою чергу, фактично позбавило позивача права на належний захист своїх законних прав та інтересів відповідно до положень ст.14 Дисциплінарного статуту.

Разом з тим, видання наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності під час його перебування у відпустці узгоджується з приписами ст.16 Дисциплінарного статуту, яка лише визначає строки накладення дисциплінарних стягнень та не містить будь-яких застережень щодо неможливості застосування дисциплінарних стягнень під час перебування особи у відпустці.

Однак, оскільки помилковий висновок судів щодо порушення відповідачем порядку накладення дисциплінарного стягнення внаслідок видання оскаржуваного наказу під час перебування позивача у відпустці не вплинув на правильність прийнятого ними рішення, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, що призвело або могло призвести до прийняття неправильного рішення, а тому підстав для скасування ухвалених судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року - без змін.