Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 28 січня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 11 лютого 2009 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 2 березня 2009 року,

зазначеною постановою районного суду задоволено скаргу ОСОБА_5 та скасовано постанову слідчого від 13 січня 2009 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України, а в порушенні кримінальної справи - відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 2 березня 2009 року дану постанову суду першої інстанції залишено без зміни.

З постанови слідчого про порушення кримінальної справи вбачається, що директор ТОВ "Стандарт" ОСОБА_5, будучи службовою особою та виконуючи організаційно-розпорядчі й адміністративно-господарські функції, в період господарської діяльності товариства з 01.03.2008 року по 31.10.2008 року, умисно, протиправно, в порушення норм Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , ухилився від сплати податку за серпень-жовтень 2008 року шляхом його заниження, що призвело до ненадходження до бюджету коштів у сумі 2 182 134 грн., тобто в особливо великих розмірах.

У касаційному поданні прокурор вказує на наявність достатніх приводів та підстав для порушення даної справи та просить скасувати судові рішення і направити матеріали справи на новий судовий розгляд.

У надісланому до початку розгляду справи запереченні ОСОБА_5 на касаційне подання, скаржник просить залишити судові рішення без зміни.

Заслухавши доповідь судді, виступи прокурора та адвоката ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 15 ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевірити наявність приводів та підстав для винесення зазначеної постанови, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Як убачається з постанови суду першої інстанції, обґрунтуванням для скасування постанови про порушення кримінальної справи слугувала відсутність достатніх даних, які вказують на наявність ознак злочину в діях ОСОБА_5 та невизнання висновку державного податкового ревізора-інспектора в якості доказу.

Разом з тим, суд при винесенні даного рішення не взяв до уваги того, що приводом до порушення даної кримінальної справи стало безпосереднє виявлення податковими органами в діяльності директора ТОВ "Стандарт" ОСОБА_5 ознак злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України.

Судом також не враховано, що факт несплати підприємством до державного бюджету податку на додану вартість за період з 01.03.2008 року по 31.10.2008 року підтверджено висновком державного податкового ревізора-інспектора, наданого ним на виконання постанови слідчого від 02.12.2008 року. За таких обставин, висновок суду про відсутність підстав для порушення кримінальної справи є необґрунтованим.

Посилання суду на судові рішення, винесені в іншій кримінальній справі, є безпідставними, оскільки цими судовими рішеннями не встановлюється наявність або відсутність складу злочину в діях службових осіб підприємств-контрагентів ТОВ "Стандарт".

Крім того, судом залишено поза увагою те, що провести повну документальну перевірку діяльності ТОВ "Стандарт", зокрема, й в розрізі контрагентів, а також встановити точну суму несплаченого податку на додану вартість та наявність чи відсутність умислу директора даного підприємства – ОСОБА_5 на ухилення від його сплати можна тільки під час проведення досудового слідства в рамках порушеної кримінальної справи.

Отже, скасовуючи постанову слідчого про порушення кримінальної справи, місцевий суд не перевірив належним чином наявність приводів і підстав для її порушення.

Апеляційний суд при розгляді матеріалів справи не перевірив усіх доводів, наведених в апеляції прокурора, і допущених судом першої інстанції недоліків не усунув.

Виходячи з того, що постанова місцевого суду та ухвала апеляційного суду постановлені з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, вони підлягають скасуванню, а матеріали справи – направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно врахувати наведене та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 11 лютого 2009 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 2 березня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а матеріали справи - направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд.