Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 26 січня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на вирок Радомишльського районного суду Житомирської області від 8 квітня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 28 квітня 2009 року щодо них,

вказаним вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

такого, що судимості не має,

та

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

такого, що судимості не має,

кожного засуджено за ч.2 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України їх звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладенням на кожного обов’язків, передбачених п.п. 2,3 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 з кожного 143 грн. 71 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 гривень – моральної шкоди, а також на користь ОСОБА_8 217 грн. 39 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 15 000 гривень – моральної шкоди.

Цим вироком також засуджено ОСОБА_9 та ОСОБА_10, судові рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржено.

Ухвалою апеляційного суду вказаний вирок залишено без зміни.

ОСОБА_6 та ОСОБА_5 визнано винними у тому, що вони, за обставин, встановлених судом у вироку, 15 червня 2003 року приблизно о 21 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок та виражаючи явну неповагу до загальноприйнятих норм поведінки в суспільстві, діючи з особливою зухвалістю, після того як ОСОБА_9 почав завдавати потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 удари гумовою палицею ПР73, завдали удари потерпілим руками і ногами по голові та різних частинах тіла, внаслідок чого спричинили останнім легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.

У касаційних скаргах, які аналогічні за змістом, засуджені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 порушують питання про скасування судових рішень та закриття справи щодо них. Вказують на порушення апеляційним судом вимог ст. 377 КПК України, оскільки жодні доводи їх апеляцій не спростовані цим судом. Також вказують на незаконність вироку суду першої інстанції, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та зазначають, що вирок ґрунтується на сумнівних доказах і не погоджуються із судовими рішеннями в частині цивільних позовів.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про залишення судових рішень без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з таких підстав.

Перевірка викладених у касаційних скаргах посилань на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи до компетенції касаційного суду не відноситься, оскільки скасувати або змінити рішення касаційний суд може лише з підстав, визначених у ч.2 ст. 398 КПК України.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні хуліганства за встановлених судом обставин підтверджуються зібраними у справі доказами, яким дана оцінка відповідно до вимог ст. 67 КПК України і на думку колегії суддів є правильним.

Такий висновок суду підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про обставини вчинення засудженими щодо них хуліганських дій, свідків ОСОБА_11, яка була очевидцем злочину, ОСОБА_12, ОСОБА_13 ОСОБА_14, ОСОБА_15, а також показаннями самих засуджених ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та співучасників злочину – ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та іншими доказами у справі в їх сукупності.

Судовий розгляд справи судом першої інстанції проведено в порядку, визначеному кримінально-процесуальним законом, будь-яких сумнівів щодо законності та достовірності зібраних доказів, покладених в основу вироку, не встановлено.

Зазначені у касаційних скаргах засуджених доводи про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 377 КПК України є безпідставними. Усі доводи апеляцій засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 апеляційним судом розглянуто і на кожний з них дано вичерпну відповідь.

Апеляційним судом спростовано доводи апеляцій щодо наявних суперечностей у показаннях потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та зазначено, що ці доводи є безпідставними, оскільки показання потерпілих лише доповнюють одні одних окремими деталями. Певні незначні розбіжності в показаннях можуть пояснюватися властивостями людської пам’яті, екстремальною ситуацією, в якій знаходилися потерпілі під час вчинення злочину і суті обвинувачення не змінюють.

Доводи в апеляції ОСОБА_5 про те, що висновок суду про його перебування в стані алкогольного сп’яніння під час вчинення злочину не ґрунтується на матеріалах справи також апеляційним судом визнані безпідставними та спростовані показаннями свідка ОСОБА_16, яка пояснювала що вони разом відпочивали і вживали спиртні напої.

Крім того, апеляційним судом вказано, що знаходження засуджених в стані алкогольного сп’яніння не вплинуло на кваліфікацію їх дій та не було враховано судом першої інстанції як обставина, яка обтяжує покарання.

Доводи засуджених про необґрунтованість рішень в частині вирішення цивільних позовів також перевірені апеляційним судом та з наведенням мотивів визнані безпідставними.

Інших доводів щодо незаконності судових рішень засудженими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у касаційних скаргах не наведено.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог закону. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Кваліфікація дій засуджений ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ч.2 ст. 296 КК України, як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, є правильною.

Призначене покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідає вимогам ст. 65 КК України є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Істотних порушень закону, які можуть бути безумовною підставою для скасування судових рішень, не встановлено.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення касаційних скарг засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,

касаційні скарги засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Радомишльського районного суду Житомирської області від 8 квітня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 28 квітня 2009 року щодо них – без зміни.