Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 26 січня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 листопада 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 12 лютого 2009 року щодо ОСОБА_6,

вказаним вироком

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

такого, що судимостей не має,

засуджено за ч.2 ст. 121 КК України на 7 років і 6 місяців позбавлення волі.

У справі вирішено долю речових доказів.

Ухвалою апеляційного суду вказаний вирок залишено без зміни.

ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за те, що він 7 березня 2008 року близько 19 години, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, в квартирі АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязних стосунків умисно завдав численних ударів дерев’яним табуретом та ножем у різні частини тіла своїй тітці ОСОБА_7, спричинивши їй тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала її смерть.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення як такі, що постановлені з порушення вимог кримінально-процесуального закону, а справу направити на нове розслідування. Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги пояснення ОСОБА_6 про причетність до злочину ОСОБА_8 та про те, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 була бійка, в ході якої ОСОБА_6 були спричиненні тілесні ушкодження. Також вважає неповним досудове слідство і зазначає, що суд не взяв до уваги того факту, що на одежі у ОСОБА_6 відсутні сліди крові, тоді як згідно протоколу огляду місця події на підлозі, стінах коридору та меблях виявлено багато плям крові і на одежі ОСОБА_8 також було виявлено багато слідів крові. Крім того, захист вважає, що судом необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судово-медичної експертизи ДНК, оскільки за її результатами можна було б встановити кому належить піднігтьовий вміст правої руки потерпілої ОСОБА_7 Також захист звертає увагу на те, що основним доказом вини ОСОБА_6 є пояснення ОСОБА_8, які є непослідовними і такими, що не співпадають з іншими зібраними доказами.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, захисника, яка просила скасувати судові рішення та направити справу на нове розслідування, думку прокурора про залишення судових рішень без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 ґрунтуються на зібраних на досудовому слідстві, ретельно досліджених та перевірених судами першої та апеляційної інстанціях доказах, і на думку колегії суддів є правильними.

Зокрема, на показаннях потерпілої ОСОБА_9, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, даними протоколу огляду місця події, висновками судово-медичної, судово-цитологічної, медико-криміналістичних експертиз, які в сукупності з іншими матеріалами справи вказують на вчинення зазначеного злочину засудженим.

Засуджений ОСОБА_6 у своїх показаннях про обставини вчиненого злочину намагався виправдати себе та перекласти вину на ОСОБА_8, давав суперечливі показання.

Суд першої інстанції належним чином оцінив такі показання засудженого та інші докази у справі і встановив, що свідок ОСОБА_8 на момент його виявлення у квартирі свідком ОСОБА_10, знаходився у непритомному стані і був доставлений каретою швидкої допомоги до лікарні і лише там прийшов до тями.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_8 спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, множинних колото-різаних ран обличчя, голови, перелому кісток носа та інші тілесні ушкодження.

Як правильно зазначено судом першої інстанції характер та локалізація тілесних ушкоджень та перебування ОСОБА_8 у непритомному стані виключає можливість вчинення ним вказаного злочину.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про винуватість засудженого в умисному спричиненні потерпілій ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала її смерть. Доводи у касаційній скарзі про неповноту досудового та судового слідства є безпідставними.

Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_6 за ч.2 ст. 121 КК України є правильною.

Призначене засудженому ОСОБА_6 покарання за своїм видом та розміром відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Апеляційним судом усі доводи апеляції захисника ОСОБА_5, які за змістом аналогічні доводами її касаційної скарги, розглянуті та визнані безпідставними, оскільки не знайшли свого підтвердження.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог закону. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень закону, які можуть бути безумовною підставою для скасування чи зміни судових рішень, колегією суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,

касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 листопада 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 12 лютого 2009 року щодо ОСОБА_6 – без зміни.