804/15182/14 Про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 26.05.2016 Прийняття

розглянула порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Терни-Сервісмонтаж" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 року у справі за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терни-Сервісмонтаж" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терни-Сервісмонтаж", в якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 17674,00 грн., та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 5,30 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 року, позов задоволено. Постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терни-Сервісмонтаж" на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкцій у розмірі 17674,00 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 5,30 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову, якою у позові відмовити.

Розгляд касаційної скарги здійснено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неприбуттям сторін у судове засідання.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено, відповідно до звіту форми №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів на 2013 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ТОВ "Терни-Сервісмонтаж" складає 419 осіб; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 16 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях - 17 осіб; фонд оплати праці - 7405,40 грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 17674 грн.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року № 875-XII забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, з огляду і на приписи Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 (70-2007-п) , роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Стаття 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачає, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позов, суди виходили з того, що відповідачем не були вжиті всі необхідні заходи для забезпечення реалізації прав інвалідів на працевлаштування, а саме не направлено звіти форми 3-ПН з інформацією щодо можливості працевлаштування інвалідів у січні та квітні 2013 року.

Проте, суди не звернули увагу та не перевірили обгрунтованість доводів відповідача відносно того, що у вказані місяці норматив працевлаштування інвалідів у ці місяці було дотримано, зв'язку з чим підстави для санкцій відсутні.

Частинами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Проте, судами попередніх інстанцій в порушення вказаних норм процесуального права не було враховано всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.