Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 26 січня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_5 на судові рішення щодо неї,

вироком Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 22 серпня 2008 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

таку, що немає судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до позбавлення волі на строк сім років.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 23 грудня 2008 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винною у тому, що вона 11 серпня 2007 року близько 11 год., перебуваючи у АДРЕСА_1, будучи у стані алкогольного сп’яніння, на ґрунті особистих неприязних стосунків під час сварки спричинила ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпілий помер.

У касаційній скарзі та доповнені до неї засуджена ОСОБА_5 зазначає про те, що суд необґрунтовано кваліфікував її дії за ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки на думку засудженої її дії необхідно кваліфікувати за ст. 118 КК України. Крім того, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також зазначає, що судом не було враховано, що під час сварки, ОСОБА_6 завдавав їй численні удари у різні частини тіла, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи. Просить судові рішення змінити та пом’якшити призначене їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Сухарєва О.М., який просив касаційну скаргу залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і є обґрунтованим. Цей висновок, зокрема, ґрунтується на показаннях засудженої ОСОБА_5, яка підтвердила, що під час сварки з ОСОБА_6 молотком нанесла йому декілька ударів по голові, свідка ОСОБА_7 про те, що у зв’язку з отриманням ОСОБА_6, тілесних ушкоджень голови, на прохання ОСОБА_5 вона викликала швидку допомогу, висновку судово-медичної експертизи щодо механізму та тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень ОСОБА_6

Доводи ОСОБА_5 про неправильну кваліфікацію її дій за ч. 2 ст. 121 КК України є необґрунтованими, оскільки як убачається з показань засудженої ОСОБА_5, яка як на досудовому слідстві так і під час судового розгляду стверджувала про те, що після того, як потерпілий ОСОБА_6 впав та вдарився головою об підлогу, вона взяла молоток та почала наносити йому численні удари по голові. Крім того, при відтворенні обстановки та обставин події злочину за участю ОСОБА_5, засуджена показувала яким чином завдавала ОСОБА_8 тілесні ушкодження, механізм та локалізація яких повністю узгоджується з висновком судово-медичної експертизи, згідно з яким у потерпілого було виявлено відкриту черепно-мозкову травму з багатоуламковим переломом кісток черепа, які могли утворитися від дії предмета з обмеженою поверхнею, яким міг бути молоток.

Таким чином, дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковані судом за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

У ході досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з’ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, проведені необхідні експертизи, а тому колегія суддів вважає, що доводи скарги засудженої ОСОБА_5 про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є безпідставними.

Покарання засудженій призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винної та обставин, що пом’якшують покарання, а тому підстав для пом’якшення покарання із застосуванням ст. 69 КК України, про що йдеться у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок при перевірці справи в касаційному порядку не виявлено.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу щодо ОСОБА_5, дотримався вимог ст. 377 КПК України, належним чином проаналізував всі доводи поданої на вирок місцевого суду апеляції засудженої ОСОБА_5, на кожний з цих доводів дав вичерпну відповідь і обґрунтовано залишив вирок без зміни.

Оскільки передбачені ч.1 ст. 398 КПК України підстави для зміни чи скасування судових рішень щодо засудженої відсутні, колегія суддів вважає, що в задоволенні скарги має бути відмовлено.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційну скаргу засудженої ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 22 серпня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 23 грудня 2008 року щодо засудженої ОСОБА_5 - без зміни.