Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 січня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Івано-Франківської області на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 9 лютого 2009 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

такого, що немає судимості,

засуджено за ч. 3 ст. 191 КК України до обмеження волі на строк три роки з позбавленням права обіймати посади пов’язані з обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей на підприємствах і установах усіх форм власності строком два роки.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки з покладенням обов’язків не виїжджати за межі адміністративного району без відому і згоди органу кримінально-виконавчої системи та періодично з’являтися для реєстрації у ці органи;

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

такого, що немає судимості,

засуджено за ч. 3 ст. 191 КК України до обмеження волі на строк три роки з позбавленням права обіймати посади охоронника строком два роки.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік і шість місяців, з покладенням обов’язків не виїжджати за межі адміністративного району без відому і згоди органу кримінально-виконавчої системи та періодично з’являтися для реєстрації у ці органи;

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

такого, що немає судимості,

засуджено за ч. 3 ст. 191 КК України до обмеження волі на строк три роки з позбавленням права обіймати посади пов’язані з обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей на підприємствах і установах усіх форм власності строком один рік.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік, з покладенням обов’язків не виїжджати за межі адміністративного району без відому і згоди органу кримінально-виконавчої системи та періодично з’являтися для реєстрації у ці органи.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано винними у вчинені злочину за таких обставин.

ОСОБА_7, працюючи на посаді водія-експедитора у ПП ОСОБА_8 здійснював перевезення готової продукції на ТОВ "Синтра" на склад № 4, що в с. Дуба Рожнятівського району Івано-Франківської області.

25 вересня 2008 року ОСОБА_7 на автомобілі МАЗ одержав на ТОВ "Синтра", що на вул. Промисловій 8 в м. Калуші, шпалери і близько 15 год. 15 хв. завіз їх на вказаний склад, де поставив під розвантаження, що здійснювали водій автонавантажувача ОСОБА_9, апаратник ОСОБА_10 та комірник-охоронник ОСОБА_5 в присутності ОСОБА_6 Під час розвантажування ОСОБА_10 справа, щодо якого виділена в окреме провадження, схилив ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до крадіжки ввіреного їм майна, що належало ТОВ "Ситра". З цією метою засуджені та ОСОБА_11 залишили в кузові автомобіля 648 шт. шпалер марки "Колор-Мікс-2" та "Колор-Мікс-3" на загальну суму 21 636 грн. 72 коп., які ОСОБА_7 вивіз за територію вказаного складу. Після цього викрадені шпалери ОСОБА_11 продав за 15 000 грн. із яких 4 000 грн. віддав ОСОБА_5 3 000 грн. - ОСОБА_6, 2 000 грн. - ОСОБА_7, а решту привласнив собі.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засуджених внаслідок невиправданої м’якості. На думку прокурора, дії ОСОБА_7 необхідно було кваліфікувати за ст. 27, ч. 3 ст. 191 КК України, оскільки він не був службовою особою та вчинив злочин у співучасті з іншими засудженими, яким це майно було ввірене та перебувало в їх віданні. Крім того, суд безпідставно призначив ОСОБА_7 додаткове покарання – у виді позбавлення права обіймати посади пов’язані з обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей на підприємствах і установах усіх форм власності, оскільки він не був матеріально відповідальною особою. Прокурор вважає, що суд допустив неправильне застосування кримінального закону, а саме поклавши на засуджених обов’язки не виїжджати за межі адміністративного району без відому і згоди органу кримінально-виконавчої системи, оскільки такий обов’язок ст. 76 КК України не передбачений. Крім того, суд необґрунтовано зазначив у вироку, що ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вчинили злочин за попередньою змовою з ОСОБА_11, оскільки справа щодо останнього у зв’язку з його розшуком виділена в окреме провадження.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Парусова А.М., який підтримав касаційне подання та просив скасувати вирок, а справу направити на новий судовий розгляд у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального законодавства, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставою для скасування вироку є істотні порушення кримінально-процесуального закону.

Згідно зі ст. 318 КПК України по закінченню судового слідства суд переходить до судових дебатів, які полягають у промовах прокурора, потерпілого і його представника, цивільного позивача, цивільного відповідача або їх представників, захисника, підсудного.

Як убачається з протоколу судового засідання, після закінчення судового слідства суд перейшов до судових дебатів, у яких надав слово для промови прокурору, захиснику підсудного ОСОБА_5 – ОСОБА_12 та підсудним ОСОБА_6 і ОСОБА_7, проте підсудному ОСОБА_5 права на виступ у судових дебетах не надав, чим істотно порушив права підсудного на захист.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом було порушено права ОСОБА_5 на захист, що відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 370 КПК України є істотним порушенням кримінально-процесуального закону й тягне безумовне скасування вироку.

За таких обставин, у зв’язку з цим вирок місцевого суду підлягає скасуванню, з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно усунути вказані порушення та постановити судове рішення з дотриманням усіх вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства.

У ході нового судового розгляду мають бути перевірені всі доводи прокурора, які зазначені у касаційному поданні.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційне подання першого заступника прокурора Івано-Франківської області задовольнити частково.

Вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 9 лютого 2009 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.