Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 26 січня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Черкаської області, касаційними скаргами засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 на вирок Соснівського районного суду м. Черкас від 06 лютого 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 21 квітня 2009 року.

Вироком суду

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя м. Черкас,

такого, що не має судимості

засуджено за ч.1 ст. 286 КК України до обмеження волі строком на три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком два роки.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_5 покладено обов’язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально виконавчої системи, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи та періодично з’являтися для реєстрації.

Постановлено стягнути із ОСОБА_5:

- на користь держави 1 244 грн. 85 коп. витрат на лікування потерпілої та 706 грн. 13 коп. судових витрат;

- на користь потерпілої ОСОБА_7 на відшкодування матеріальної шкоди 5 152 грн. 40 коп. та моральної шкоди - 5 000 грн.

Як визнав суд, 31 грудня 2007 року приблизно о 18 годині 30 хвилин, ОСОБА_5, керуючи автомобілем ВАЗ-21061, державний номерний знак НОМЕР_1 та рухаючись вулицею Б.Вишнивецького у бік вулиці Хрещатик у місті Черкаси, проїхавши перехрестя із бульваром Шевченка на зелений сигнал світлофора, порушив п.п. 2.3 б, 12.3 Правил дорожнього руху України і вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_7, заподіявши потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 21 квітня 2009 року апеляцію засудженого залишено без задоволення, а вирок щодо нього – без зміни. Зобов’язано суд першої інстанції вирішити долю речових доказів у справі в порядку, передбаченому ст.ст. 409, 411 КПК України.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеність винуватості та правильність кваліфікації злочинних дій ОСОБА_5, просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд через неправильне застосування кримінального закону. Прокурор вважає, що суд, на порушення вимог ст.ст. 75, 77 КК України, звільнив засудженого від відбування як основного, так і додаткового покарання. Крім того, прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно вказав, що ОСОБА_5 звільнено лише від відбування основного покарання, оскільки таке рішення місцевим судом не приймалося.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на нове розслідування. Вважає, що його винуватість не доведена, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а досудове та судове слідство проведено неповно та однобічно. Засуджений вказує, що не мав можливості уникнути зіткнення, а автотехнічні експертизи проведено із порушенням закону. ОСОБА_5 у скарзі наводить доводи щодо порушення потерпілою Правил дорожнього руху України, що і стало причиною дорожньо-транспортної пригоди. Зазначає, що сума відшкодування потерпілій матеріальної шкоди не підтверджена відповідними документами, а моральну шкоду стягнуто безпідставно, оскільки ДТП сталася з вини ОСОБА_7

Крім того, ОСОБА_5 зазначає, що судом не ураховано неправомірну поведінку потерпілої та призначено йому занадто суворе покарання.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_5, також просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на нове розслідування. Вважає, що досудове та судове слідство проведено в порушення вимог ст. 22 КПК України, винуватість ОСОБА_5К не доведена, висновки суду належним чином не вмотивовані та не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосовано кримінальний закон та призначено ОСОБА_5 занадто суворе покарання. Захисник також вказує, що на користь потерпілої безпідставно стягнуто кошти на відшкодування витрат на придбання лікарських препаратів, які їй не призначалися для лікування отриманих при ДТП травм.

Заслухавши доповідь судді, прокурора Пересунька С.В., який підтримав касаційне подання, а касаційні скарги засудженого та його захисника просив залишити без задоволення, засудженого ОСОБА_5, який підтримав свою касаційну скаргу та скаргу захисника, заперечував проти задоволення касаційного подання прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи прокурора, засудженого і захисника, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора, касаційні скарги засудженого і захисника підлягають задоволенню частково.

Висновок суду щодо винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено, стверджується сукупністю зібраних та перевірених у судовому засіданні доказів.

На підтвердження свого висновку щодо винності ОСОБА_5 суд підставно послався на показання потерпілої ОСОБА_7, яка суду повідомила, що 31 грудня 2007 року приблизно о 18 годині знаходилася на зупинці громадського транспорту "площа Леніна" у м. Черкаси. Повз неї проходила літня жінка, якій вона допомогла віднести речі та перейти проїжджу частину дороги. Так, вона перетнула дорогу вул. Б.Вишневського по пішохідному переходу на зелене світло світлофора. Залишивши речі на тротуарі, поверталася назад до зупинки, коли і потрапила під автомобіль, яким керував ОСОБА_5

Показання потерпілої є послідовними та узгоджуються із показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_12 та із даними, що є у протоколах огляду місця події, огляду автомобіля, відтворення обстановки та обставин події, схемі дорожньо-транспортної пригоди, висновках судово-медичної, судово-автотехнічної, додаткової судово-автотехнічної експертиз.

Зокрема, як убачається із висновків судово-автотехнічної та додаткової судово-автотехнічної експертиз, водій автомобіля "ВАЗ-2106" ОСОБА_5 порушив п.п.2.3, 12.3 Правил дорожнього руху України та мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода.

Показанням свідка ОСОБА_13 суд підставно дав критичну оцінку, оскільки вони не узгоджуються з іншими доказами у справі.

За таких обставин вважати, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та, що досудове і судове слідство проведено неповно та однобічно, немає підстав.

Правильність кваліфікації злочинних дій ОСОБА_5 за ч.1 ст. 286 КК України сумнівів не викликає.

Твердження у касаційних скаргах засудженого та його захисника про те, що у справі істотно порушено кримінально-процесуальний закон, було предметом перевірки суду касаційної інстанції і вони не знайшли підтвердження.

Як убачається зі справи, при призначені ОСОБА_5 покарання, суд урахував тяжкість вчиненого злочину, дані що характеризують особу та призначив винному покарання у виді обмеження волі строком на три роки із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням, із покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Разом із тим, колегія суддів, із урахуванням того, що ОСОБА_5 є особою молодого віку, характеризується позитивно, та із урахуванням поведінки потерпілої, яка рухаючись через проїжджу частину дороги не слідкували за сигналом світлофора та за дорожньою обстановкою, знаходить за можливе пом’якшити винному покарання, не призначаючи додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Крім того, місцевий суд, на порушення ст. 334 КПК України, належним чином не навів у вироку мотиви, які обґрунтовують вирішення питання в частині розв’язання цивільного позову. Зокрема, вказавши у вироку про те, що позов потерпілої в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягає до повного задоволення, суд не вказав доказів, що підтверджують заподіяння такої шкоди саме на суму 5 152 грн. 40 коп., при цьому не враховані вимоги п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року (v0006700-92) з наступними змінами "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди". Стосовно відшкодування моральної шкоди, судом також не зазначено у вироку, які саме обставини підтверджують заподіяння потерпілій моральної шкоди.

За таких обставин, судові рішення щодо ОСОБА_5 підлягають зміні, а в частині розв’язання цивільного позову ОСОБА_7 – скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання першого заступника прокурора Черкаської області та касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 і його захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Соснівського районного суду м. Черкас від 06 лютого 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 21 квітня 2009 року щодо ОСОБА_5 змінити.

ОСОБА_5 пом’якшити покарання і вважати його засудженим за ч.1 ст. 286 КК України до обмеження волі строком на три роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком два роки.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_5 покласти обов’язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи та періодично з’являтися для реєстрації.

Вирок Соснівського районного суду м. Черкас від 06 лютого 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 21 квітня 2009 року щодо ОСОБА_5, в частині розв’язання цивільного позову потерпілої ОСОБА_7, скасувати і справу направити на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.