Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 26 січня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Ленінського районного суду м.Кіровограда від 23 квітня 2009 року та постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 21 травня 2009 року,

ОСОБА_5 звернувся до Ленінського районного суду м.Кіровограда зі скаргою на постанову прокурора відділу захисту майнових, інших прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури Кіровоградської області від 23.08.2007р. про порушення кримінальної справи по факту вчинення службового підроблення службовими особами ДП "Дирекція підприємства, що базується на базі Новокостянтинівського родовища уранових руд" та ВАТ "Кіровоградське БМУ № 5" за ч.2 ст.366 України.

23 квітня 2009 року постановою Ленінського районного суду м.Кіровограда скаргу ОСОБА_5 задоволено, зазначену вище постанову прокурора скасовано та відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_5 по факту службового підроблення службовими особами ДП "Дирекція підприємства, що будується на базі Новокостянтинівського родовища уранових руд" та ВАТ "Кіровоградське БМУ № 5" за ч.2 ст.366 України.

Постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 21 травня 2009 року апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, визнана такою, що не підлягає розгляду.

У касаційному поданні, як видно з його змісту, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить скасувати постанову місцевого і ухвалу апеляційного суду у зв’язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд. Посилається на те, що суд при перевірці приводів і підстав для порушення кримінальної справи вдався до оцінки доказів. Вважає, що справа порушена відповідно до вимог ст. 98 КПК України. Крім того, вважає, що апеляцію подано вчасно, а суд безпідставно відмовив в розгляді її в апеляційному порядку.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Постановою прокурора відділу захисту майнових, інших прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури Кіровоградської області від 23.08.2007р. порушено кримінальну справу по факту вчинення службового підроблення службовими особами ДП "Дирекція підприємства, що будується на базі Новокостянтинівського родовища уранових руд" та ВАТ "Кіровоградське БМУ № 5" за ч.2 ст.366 України, на підставі матеріалів перевірки законності витрачання бюджетних коштів даним підприємством.

Скасовуючи названу постанову про порушення кримінальної справи, суд послався на те, що відповідно до ч.2 ст. 98 КПК України на момент порушення кримінальної справи встановлена особа, яка вчинила злочин і справа повинна бути порушена щодо цієї особи. Суд зазначив, що в постанові про порушення справи не розмежовано і не мотивовано, в чому саме полягає об’єктивна сторона складу злочину в діях службових осіб ДП "Дирекція підприємства, що будується на базі Новокостянтинівського родовища уранових руд" та ВАТ "Кіровоградське БМУ № 5". Суд також зазначив, що із постанови прокурора неможливо визначити, дії службових осіб якого підприємства привели до тяжких наслідків. Послався на те, що прокурором в постанові взято за основу попередній локальний кошторис, який не може бути доказом, і на підставі якого не можна порушувати кримінальну справу, тобто прокурором не врахований обсяг реально виконаних робіт, який визначається сукупністю затраченої сили, часу, засобів на виконання певних робіт. У постанові про порушення справи не зазначено, що стало підставою для порушення справи щодо службових осіб ВАТ. При цьому суд дійшов висновку, що в постанові про порушення справи не доведено, в чому саме полягає об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч.2 ст. 366 КК України, і оскільки під час розгляду скарги не надано ніяких додаткових доказів про вчинення цього злочину будь – якими службовими особами, в тому числі і ОСОБА_5, то у прокурора не було приводів і підстав до порушення кримінальної справи.

Проте, з такими висновками суду погодитись не можна.

За змістом ст. 2368 КПК України, розгляд скарги на постанову про порушення кримінальної справи має провадитися суддею місцевого суду, який у судовому засіданні повинен перевірити, зокрема, чи є в заяві або повідомленні про злочин, матеріалах дослідчої перевірки, дані, які вказують на ознаки такого діяння, чи достатньо їх для того, щоб розпочати процедуру досудового слідства, чи немає обставин, передбачених ст. 6 КПК України, які виключають провадження в кримінальній справі.

Крім того, відповідно до ч.15 ст. 2368 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи. При цьому суд не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Згідно зі ст. 94 КПК України, одним із приводів для порушення кримінальної справи є безпосереднє виявлення прокурором ознак злочину, а підставою – достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину. Закон не вимагає від відповідних органів при вирішенні питання про порушення кримінальної справи надавати докази або вважати встановленими будь-які обставини.

Проте, суд в порушення вимог закону при перевірці достовірності підстав до порушення кримінальної справи став перевіряти докази про наявність чи відсутність ознак злочину, що може бути лише при провадженні досудового слідства після порушення кримінальної справи в порядку визначеному процедурою, передбаченою КПК України (1001-05) .

При цьому суд залишив без уваги те, що за матеріалами перевірки вбачаються порушення при складанні актів форми 2 КВ протягом періоду з травня по вересень 2006 року, які при їх ретельній перевірці можуть свідчити про завищення обсягу виконаних робіт.

Тому колегія суддів вважає, що постанова суду підлягає скасуванню, а матеріали справи направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді матеріалів справи, суду необхідно дотриматися вимог ст. 2368 КПК України, перевірити належним чином достовірність приводів і підстав для порушення кримінальної справи, не вдаючись в оцінку доказів, доводи подання прокурора, і в залежності від встановленого, прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Доводи подання, що апеляцію подано вчасно, а на поштовому конверті допущена помилка не є переконливими, оскільки згідно штампу поштового відділення на конверті апеляція відправлена 1.06.2009р., тобто з пропуском строку, передбаченого ст. 2368 КПК України

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 квітня 2009 року за скаргою ОСОБА_5 скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд.