Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 січня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 липня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області від 26 вересня 2007 року.

Цим вироком

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, такий, що

судимості не мав,

засуджений за ч. 1 ст. 286 КК України на два роки обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік шість місяців і покладенням на нього обов’язків, передбачених п. п. 3 і 4 ч. 1 ст. 76 цього ж Кодексу.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 4300 грн. на відшкодування майнової шкоди і 1170 грн. витрат, пов’язаних з наданням правової допомоги, на користь ОСОБА_6 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області від 26 вересня 2007 року вирок щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_4 засуджено за те, що він 28 жовтня 2006 року о 19-ій год. 40 хв., керуючи в стані алкогольного сп’яніння автомобілем "ЗАЗ 968М" і рухаючись по вулиці Круговій у м. Запоріжжі, при виконанні повороту направо в напрямку вулиці Іванова не переконався у безпечності виконаного ним маневру, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6, яка переходила проїжджу частину вулиці Іванова по регульованому пішохідному переходу. У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 було спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 просить судові рішення скасувати, а справу направити на нове розслідування. Мотивує прохання тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно встановлено час вчинення злочину, а також не погоджується з висновком автотехнічної експертизи. Зазначає, що його не повідомили про день апеляційного розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні необхідно відмовити.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджується доказами, які судом всебічно та повно досліджено і належно оцінено.

Як убачається з показань потерпілої ОСОБА_6, 28 жовтня 2006 року о 19-ій год. 30 хв. на регульованому пішохідному переході ОСОБА_4, керуючи автомобілем, пішохода не пропустив і, виконуючи поворот на вулицю Іванова в м. Запоріжжі, допустив наїзд на потерпілу.

Показання потерпілої ОСОБА_6 про обставини дорожньо-транспортної пригоди, а також часу події об’єктивно узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9

За даними висновку автотехнічної експертизи порушення ОСОБА_4 п. п. 10.1, 16.2 Правил дорожнього руху України (1094-93-п) знаходились у прямому причинному зв’язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди і технічна можливість уникнути наїзд на пішохода залежала від виконання ним цих вимог.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що підстав для сумніву в достовірності даних цієї експертизи, яка проводилась експертом за вихідними даними, отриманими при проведенні відтворення обстановки та обставин події за участю потерпілої ОСОБА_6 і ОСОБА_4, не вбачається.

Крім того, такі ж показання як і потерпіла ОСОБА_6 стосовно механізму ДТП давав свідок ОСОБА_7 при відтворенні за його участю обстановки та обставин події.

За даними висновку судово-медичної експертизи у ОСОБА_6 виявлено середньої тяжкості тілесні ушкодження.

За таких обставин, доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_4 про неповноту і однобічність дослідження доказів, зібраних у справі, є необґрунтованими.

Дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 286 КК України кваліфіковані правильно, покарання йому призначено з врахуванням ст. 65 КК України.

Із повідомлення суду першої інстанції вбачається, що про день і час апеляційного розгляду справи ОСОБА_4 було повідомлено своєчасно. Передбачених у ст. 358 КПК України підстав для обов’язкового виклику в судове засідання ОСОБА_4 не було, оскільки в апеляції прокурора питання про погіршення становища засудженого не ставилось.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не виявлено.

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням учасників процесу немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_4 відмовити.