Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві 26 січня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в інтересах засуджених ОСОБА_7 і ОСОБА_8 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2009 року,

зазначеним вироком засуджено:

ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, уродженку с.Вербове Покровського району Дніпропетровської області, мешканки с. Отрадне Покровського району Дніпропетровської області, раніше не судиму,

- за п. п. 6, 12 ч.2 ст. 115 КК України на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна;

- за ч.4 ст. 187 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_8 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього належного їй майна;

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_4,

громадянина України, уродженця та мешканця с. Отрадне Покровського району Дніпропетровської області, судимого 22.10.2008 року за ч.2 ст. 125 КК України до штрафу в сумі 1000 грн.

- за п.п. 6, 12 ч.2 ст. 115 КК України на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч.4 ст. 187 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього належного йому майна.

Вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2008 року, яким ОСОБА_7 засуджено за ч.2 ст. 125 КК України до штрафу в сумі 1000 грн., постановлено виконувати самостійно.

Постановлено стягнути з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 солідарно на користь потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 3300 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 40000 грн. моральної шкоди.

Визначено строк відбування покарання засудженим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 рахувати з 27 листопада 2008 року.

У справі вирішена доля речових доказів у відповідності з вимогами ст. 81 КПК України.

За вироком суду ОСОБА_8 та ОСОБА_7 засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

ОСОБА_8 та брат її чоловіка ОСОБА_7 проживали в домоволодінні по АДРЕСА_1

25 листопада 2008 року ОСОБА_7 і ОСОБА_8, вважаючи, що за місцем проживання їх знайомої ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5, в будинку АДРЕСА_2 можуть знаходитись грошові кошти чи інші цінності, вступили у попередню змову на заволодіння її майном шляхом проникнення до її житла, вчинення розбійного нападу на ОСОБА_11 і її вбивства з користі.

Для цього, розподіливши між собою ролі, вони ІНФОРМАЦІЯ_5, близько 07 год. 00 хв., за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 взяли як знаряддя злочинів сокиру і домовились, що різними дорогами прийдуть до будинку ОСОБА_11, куди ОСОБА_8 принесене й сокиру. Діючи згідно з розробленим планом, вони приблизно о 7 год. 10 хв. зустрілися біля будинку ОСОБА_11 і, впевнившись, що за ними ніхто не спостерігає, приблизно о 7 год. 15 хв. проникли до її будинку, де на веранді ОСОБА_8 передала сокиру ОСОБА_7, після чого той сховався за дверима, що вели в кімнати, щоб звідти раптово напасти на ОСОБА_11, коли та буде виходити з дому, а ОСОБА_8, з наміром виманити потерпілу на веранду, вийшла з будинку й стала стукати у вікно, одночасно здійснюючи спостереження за навколишньою обстановкою з метою попередження ОСОБА_7 про появу сторонніх осіб.

Коли ОСОБА_11 на стук вийшла з кімнат на веранду будинку, ОСОБА_7 ззаду напав на неї і заздалегідь заготовленою сокирою завдав не менше 7 ударів в життєво важливий орган – голову та по одному удару в ліве передпліччя та праве плече. У цей час ОСОБА_8, виконуючи за домовленістю з ОСОБА_7 свою роль в розбійному нападі та умисному вбивстві, зайшла з вулиці до веранди будинку й перегородила ОСОБА_11 шлях можливої втечі від ОСОБА_7 та своєю присутністю подавляла волю потерпілої до опору. В результаті спільних дій ОСОБА_7 і ОСОБА_8 потерпілій ОСОБА_11 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження у виді чисельних рублених ран голови як проникаючих, так і не проникаючих у порожнину черепу, багато осколкові і лінійні переломи кісток основи і склепіння черепу. Смерть ОСОБА_11 настала ІНФОРМАЦІЯ_5 близько 7 год. 20 хв. на місці події внаслідок відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток основи і склепіння черепу, крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку, забою головного мозку.

Упевнившись, що ОСОБА_11 не подає ознак життя, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 обшукали потерпілу та, проникнувши до кімнат її будинку, обшукали житло та заволоділи майном потерпілої на суму 1828 грн.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_7 скасувати, а справу направити на нове розслідування, посилаючись на однобічність, неповноту досудового слідства і судового розгляду справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам. Ця неповнота, на його думку, полягала у відмові в задоволенні клопотання про призначення генетичної судово-медичної експертизи крові, виявленої на штанях і дублянці ОСОБА_7, та не прийнятті до уваги показань ОСОБА_8 в судовому засіданні про те, що вона під час досудового слідства обмовила ОСОБА_7 у вбивстві ОСОБА_11, яке фактично було вчинено в її присутності іншою невідомою їй особою. Вказує, що злочинів, за які ОСОБА_7 засуджено, той не вчиняв, а на досудовому слідстві обмовив себе, оскільки працівники міліції застосовували до нього недозволені методи слідства.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_8 скасувати, а справу направити на нове розслідування, посилаючись на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону і права ОСОБА_8 на захист. А саме, вказує, що по справі сфальсифіковано пред’явлення слідчим обвинувачення ОСОБА_8 і ознайомлення її з матеріалами справи 18.04.2009 року за участю захисника ОСОБА_12, оскільки цей захисник у зазначений день не перебував у підзахисної в СІЗО Дніпропетровської області. Окрім того, адвокат ОСОБА_6 посилається на неповноту та однобічність досудового слідства і судового розгляду справи, що, на думку захисника, полягало у не встановленні, кому належали два відбитка пальців, виявлених у будинку загиблої; відсутності перевірки належності самому ОСОБА_7 крові, виявленої на його одязі, а також у тому, що речові докази по справі – сокира та одяг ОСОБА_8 та ОСОБА_7 зі слідами крові були вилучені за місцем їх проживання з порушенням кримінально-процесуального закону, тобто під час проведеного без санкції прокурора обшуку їх житла. Посилається захисник і на неправильне вирішення судом цивільного позову потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в частині стягнення із засуджених коштів на відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди.

На касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 подано заперечення прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг і просив вирок суду щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_7 залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 і ОСОБА_7 у розбійному нападі за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло і заподіянням тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_11, та в її умисному вбивстві, вчиненому з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб, відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на доказах, ретельно перевірених у судовому засіданні, належно оцінених судом і детально наведених у вироку.

Зокрема, як видно з протоколу огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_5, на веранді свого будинку по АДРЕСА_2 було виявлено труп ОСОБА_13 зі слідами насильницької смерті. При цьому двері будинку не були зачинені, а в ньому виявлено порушену обстановку, не знайдено будь-яких грошей та гаманця.

Згідно з висновками судово-медичних експертиз у ОСОБА_11 виявлено тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, у виді численних рублених ран голови (у лобній, правій тім'яно-скроневій, тім'яно-потиличній ділянці голови), як проникаючих, так і не проникаючих у просвіт черепу, переломи кісток основи і склепіння черепу, а також рублені рани на лівому передпліччі та правому плечі, садно на обличчі. Смерть ОСОБА_11 настала приблизно за 6-10 год. до огляду трупа на місці події (тобто в період з 4 до 8 год. ІНФОРМАЦІЯ_5) внаслідок відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток основи і склепіння черепу, крововиливами під оболонки мозку та в речовину головного мозку, забою головного мозку.

З показань допитаних по справі потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10, свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, даних протоколу огляду будинку ОСОБА_11 і виявлення там її зошиту з її записами, даних долучених до справи кредитних договорів ОСОБА_8 убачається, що ОСОБА_11 позичала гроші односельчанам, напередодні події злочину продала корову, тобто мала певний достаток, про що знали односельці; сім’я ОСОБА_8 не була заможною, мала непогашені кредитні та боргові зобов’язання; ІНФОРМАЦІЯ_5 близько 7 год. свідки недалеко від будинку ОСОБА_11 на вулиці зустрічали ОСОБА_8 з пакетом в руках, яка поводила себе нервово, та її також біля вікна будинку загиблої бачив свідок ОСОБА_16, а о 9 год. в цей же день труп ОСОБА_11 був виявлений її сином ОСОБА_10, який повідомив про це міліцію.

Затримані по справі спочатку ОСОБА_8, а потім і ОСОБА_7, під час досудового слідства повністю визнавали свою вину у вчиненні з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб з розподілом ролей розбійного нападу і вбивства ОСОБА_11

У присутності обраних ними захисників вони неодноразово давали показання, у тому числі при відтворенні обстановки та обставин події та на очній ставці з відеозаписом цих слідчих дій, про мотиви вчинених ними злочинів щодо ОСОБА_11, використане ними знаряддя - сокиру, про обставини, за яких вони домовлялися про вчинення злочинів, готувалися до них й позбавили життя ОСОБА_11, здійснивши ці дії приблизно о 7 год. ІНФОРМАЦІЯ_5, а також про обставини, за яких вони після вбивства шукали цінності в хаті загиблої, заволоділи її гаманцем з грошима в сумі 1600 грн., коробками з біжутерією, чайними ложками, тонометром та іншим майном і вчиняли дії з приховування слідів злочинів. При цьому вони, виходячи кожний з інтересів свого захисту, в той же час визнавали спільний, узгоджений характер своїх дій, спрямованих на позбавлення ОСОБА_11 життя і заволодіння її майном, та наводили такі деталі основних обставин скоєних злочинів, які не були відомі органам досудового слідства і які ОСОБА_8 і ОСОБА_7 не могли б знати, якби не були безпосередніми виконавцями злочинів.

Так, вони визнавали, що, маючи намір заволодіти грошима й майном ОСОБА_11 для сплати боргів та кредитів, вирішили напасти на неї за місцем її проживання та вбити її, для чого розробили план дій з розподілом ролей. За цим планом вони різними дорогами прийшли вранці ІНФОРМАЦІЯ_5 до будинку ОСОБА_11, куди ОСОБА_8 принесла в пакеті сокиру, яку передала ОСОБА_7 Той на веранді сховався за дверима, а ОСОБА_8 стуком у вікно виманила ОСОБА_11 на веранду, де на неї напав ОСОБА_7, завдавши рукою й сокирою ударів по голові, а в цей час ОСОБА_8, зайшовши на веранду з вулиці, зачинила зсередини двері, а після падіння ОСОБА_11 від ударів на підлогу, пройшла до кімнат будинку, шукала там належні загиблій гроші та цінності. Заволодівши ними, вони покинули будинок. Після цього ОСОБА_8 вчиняла дії з приховання слідів злочинів, зокрема, спалила пакет, витерла від крові й сховала сокиру, розпорядилася викраденим, а ОСОБА_7, створюючи видимість непричетності до злочинів, пішов у гості до ОСОБА_18, а потім до ОСОБА_20

Ці показання ОСОБА_8 і ОСОБА_7 були перевірені, і в обсязі подій, встановлених органами досудового слідства і судом, обґрунтовано визнані достовірними, оскільки знайшли своє повне підтвердження іншими доказами.

Так, у зазначених ОСОБА_8 і ОСОБА_7 місцях було виявлено й вилучено: в будинку загиблої – шматки газети, якою ОСОБА_7 витирав після вбивства сокиру від крові; клейонку зі столу, на який ОСОБА_7 клав скривавлену сокиру, сліди пальців рук у місцях пошуку ними цінностей, а за місцем проживання обвинувачених виявлено й вилучено їх одяг, взуття, в якому вони були вдягнуті під час вчинення злочинів, зокрема, забруднені кров’ю вельветові штани та дублянку ОСОБА_7, сокиру, якою ОСОБА_11 завдавались удари і яку ОСОБА_8 сховала у сіннику; ганчірку, якою ОСОБА_8 витирала сокиру перед тим, як її сховати, та сліди спалення пластику.

Твердження в касаційних скаргах про те, що вилучення зазначених предметів, у тому числі за місцем проживання ОСОБА_8, було здійснено органами досудового слідства незаконно під час обшуку житла, проведеного без санкції прокурора, є безпідставними, оскільки з матеріалів справи видно, що ці предмети були виявлені й вилучені під час проведення з участю понятих огляду місця події та огляду житла й іншого володіння ОСОБА_7 і ОСОБА_8 за їх письмовою згодою на це як володільців житла (т.1 а.с. 52, 64, 71), що повністю відповідало вимогам ст.ст. 190, 191 КПК України і не потребувало санкції прокурора чи постанови суду з дозволом на проведення цих дій.

Згідно з висновками проведених по справі судово-медичних, медико-криміналістичних, імунологічних, цитологічних та дактилоскопічної експертиз встановлено, що виявлені у ОСОБА_11 тілесні ушкодження могли бути спричинені лезом сокири, вилученої у домогосподарстві ОСОБА_8, й вони могли виникнути за обставин, вказаних ОСОБА_7 під час відтворення обстановки та обставин події. З вилучених у будинку ОСОБА_11 8-ми слідів пальців рук встановлена належність 4-х слідів самій ОСОБА_11, а 2-х слідів – ОСОБА_8 Окрім того, на сокирі, шматках газети, скатертині з клейонки, ганчірці, вельветових штанях і штучній дублянці ОСОБА_7 виявлено сліди крові, походження якої не виключалось від ОСОБА_11

Підстав вважати наведені вище висновки експертиз такими, що не підтверджували винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні злочинів щодо ОСОБА_11, немає.

Та обставина, що по справі не встановлена належність двох слідів пальців рук з восьми, виявлених в будинку ОСОБА_11, не може свідчити про неповноту дослідження обставин справи.

Твердження у касаційних скаргах про неповноту дослідження обставин справи з огляду на те, що по справі не було проведено генетичної експертизи крові, виявленої на одязі ОСОБА_7, і ця кров могла виникнути від нього, а не від загиблої, є безпідставними, оскільки така версія перевірялася під час досудового слідства і судом, і свого підтвердження не знайшла.

Зокрема, як видно з показань свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, при зустрічі з ними після 9 год. ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 на запитання давав різні пояснення щодо обставин появи крові на його одязі й руці, зазначаючи, що він або брав участь у бійці ввечері 25.11.2008 року, або отримав пошкодження і забруднився під час тренування 25.11.2008 року на боксерській груші з піском в своєму домоволодінні.

Однак ці твердження були спростовані показаннями свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19 про те, що кров на ОСОБА_7 вранці ІНФОРМАЦІЯ_5 була свіжою; показаннями свідка ОСОБА_21 про те, що він проводив час з ОСОБА_7 весь вечір до 24 год. 25.11.2008 року, коли той прийшов додому, і в цей період ніяких бійок з участю ОСОБА_7 не було і тілесних ушкоджень той не мав; показаннями свідка ОСОБА_14 – матері ОСОБА_7 про те, що дерево, на якому висіла боксерська груша з піском, син спиляв за тиждень до ІНФОРМАЦІЯ_5, кинувши грушу на подвір’ї, і з цього часу на ній не тренувався; показаннями самих ОСОБА_8 і ОСОБА_7 на досудовому слідстві про те, що одяг ОСОБА_7 був забруднений кров’ю ОСОБА_11 під час завдання їй ударів сокирою по голові.

Оцінивши всі ці докази, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність на одязі ОСОБА_7 крові саме загиблої, а не ОСОБА_7, а тому не проведення генетичного дослідження цих слідів крові, які вже досліджувались під час проведення інших експертиз, не дає підстав вважати судовий розгляд справи неповним та однобічним.

Таким чином, суд, давши належну оцінку всім дослідженим доказам в їх сукупності щодо характеру, мотиву, знаряддя злочинів, послідовності й узгодженості дій засуджених, обстановки в момент події злочинів, характеру і локалізації виявлених у ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, перевіривши доводи ОСОБА_7 та ОСОБА_8, висунуті ними на свій захист, обґрунтовано визнав, що їх дії були заздалегідь обумовлені та спрямовані на умисне вбивство ОСОБА_11 із користі під час розбійного нападу на неї і при цьому кожен з них виконав ту частину дій, які група вважала необхідними для реалізації спільного умислу на вбивство.

Доводи про те, що ОСОБА_8 і ОСОБА_7 не причетні до загибелі ОСОБА_11, а вбивство останньої, як зазначила ОСОБА_8 в судовому засіданні, в її присутності вчинив незнайомий їй чоловік, взявши у неї сокиру і вбивши ОСОБА_11, після чого їй вдалось забрати свою сокиру і повернутися додому, а також доводи про обмову засудженими себе і один одного у вчиненні злочинів під впливом застосованих до них недозволених методів слідства – фізичного і психічного насильства, ретельно перевірялися судом і з наведенням у вироку відповідних мотивів обґрунтовано визнані такими, що не відповідають дійсності й спростовані дослідженими по справі доказами.

Ці доводи перевірялися й під час проведення прокуратурою Покровського району Дніпропетровської області перевірок, за результатами яких винесені постанови від 10.06.2009 року та 31.01.2009 року про відмову в порушенні кримінальних справ щодо застосування працівниками Покровського РВ ГУМВС України недозволених методів дізнання та досудового слідства до ОСОБА_8 і ОСОБА_7

З висновками з цього приводу, наведеними у зазначених постановах та у вироку суду, погоджується і колегія суддів.

Підстав вважати кримінальну справу щодо ОСОБА_8 і ОСОБА_7 сфальсифікованою немає.

Таким чином, по справі доведена винуватість засуджених у вчиненні інкримінованих їм злочинів, і їх дії правильно кваліфіковано судом за ч.4 ст. 187, п. п. 6, 12 ч.2 ст. 115 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, в тому числі права ОСОБА_8 і ОСОБА_7 на захист, які б давали підстави для скасування чи зміни вироку суду щодо них, по справі не встановлено.

Твердження захисника ОСОБА_6 про те, що по справі слідчим було сфальсифіковано проведення 18.04.2009 року в СІЗО з ОСОБА_8 за участю її захисника ОСОБА_12 таких дій як пред’явлення обвинувачення, допит обвинуваченої, оголошення про закінчення досудового слідства і пред’явлення матеріалів справи їй і захиснику для ознайомлення, на підтвердження чого він надав довідку в.о. начальника Дніпровського СІЗО від 10.07.2009 року щодо правил пропуску на територію СІЗО адвокатів та відсутності в особовій справі ОСОБА_8 даних про її побачення із захисником ОСОБА_22 18.04.2009 року, є безпідставними й такими, що спростовані наявними у справі доказами та матеріалами проведеної службової перевірки.

Так, із показань слідчого ОСОБА_1 в суді, повідомлень Дніпровського СІЗО, копій заявки від 15.04.2009 року слідчого на видачу ОСОБА_8 йому і захиснику ОСОБА_12 для роботи з нею 18.04.2009 року у вихідний день (суботу), дозволу на це начальника СІЗО, талону виклику ОСОБА_8 від 18.04.2009 року, повідомлення заступника прокурора Дніпропетровської області про результати перевірки заяви адвоката ОСОБА_6, матеріалів перевірки (т. 3 а.с. 163, 164, 165, 252, 267, 268-272) видно, що проведення слідчих дій з ОСОБА_8 було замовлено слідчим 15.04.2009 року на вихідний день 18.04.2009 року і це, у порядку виключення, було дозволено начальником СІЗО; фактично ці дії з ОСОБА_8 були проведені в СІЗО слідчим з участю захисника ОСОБА_12 18.04.2009 року, а в довідці в.о. начальника СІЗО, на яку посилався захисник ОСОБА_6, містились помилка щодо прізвища захисника та загальні роз’яснення, які не стосувалися конкретного факту відвідин в СІЗО 18.04.2009 року і роботи у виключному порядку в цей вихідний день слідчого з ОСОБА_8 за участю її захисника ОСОБА_12

Окрім того, зі справи убачається, що 18.04.2009 року ОСОБА_8 слідчим були роз’яснені її права, в тому числі на захист, й вона виявила бажання мати захисником адвоката ОСОБА_12, який здійснював її захист під час досудового слідства; у той же день з участю цього захисника їй пред’явлено обвинувачення, вона допитана як обвинувачена, їй об’явлено про закінчення досудового слідства та пред’явлено для ознайомлення матеріали справи (т.3 а.с. 71-76, 87). Всі ці документи вона і її захисник підписали без будь-яких застережень, зауважень і клопотань.

Такі ж дії і у такому ж порядку були проведені в СІЗО 18.04.2009 року слідчим з ОСОБА_7 за участю захисника останнього - адвоката ОСОБА_23, що не викликало з їх сторони будь-яких зауважень.

Також з матеріалів справи видно, що 05.05.2009 року ОСОБА_8 заявила клопотання про допуск до участі у справі як її захисника її чоловіка ОСОБА_24, після чого родичі обвинуваченої уклали угоду з адвокатом ОСОБА_6 на його участь як захисника ОСОБА_8 при розгляді її справи в суді. З огляду на наявність ордеру від 08.05.2009 року і заяви ОСОБА_8 від 21.05.2009 року про заміну захисника ОСОБА_12 на захисника ОСОБА_6, останній був допущений до участі у справі як захисник підсудної, яка в судовому засіданні не підтримала свого клопотання про участь у справі як її захисника ще й чоловіка ОСОБА_24 (т.3 а.с. 124-131, 134, 135, 185-186).

З огляду на викладене, не встановлено підстав вважати, що по справі було порушено право ОСОБА_8 на захист.

Таким чином, підстав для скасування вироку і направлення кримінальної справи щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на нове розслідування, як про це порушено питання в касаційних скаргах захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_5, немає.

Покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 призначено відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчинених ними злочинів, їх ролі в них, даних про їх особу, сімейний стан, наявності у ОСОБА_7 судимості, а також обтяжуючої покарання обставини – вчинення ними злочину щодо особи похилого віку. Обране їм покарання є необхідним і достатнім для виправлення засуджених і попередження нових злочинів.

Цивільний позов потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про відшкодування їм заподіяної вбивством ОСОБА_11 матеріальної шкоди вирішений судом відповідно до вимог діючого цивільного та кримінально-процесуального законодавства з урахуванням обсягу матеріальних витрат, заявлених у позові і підтверджених доказами.

Посилання адвоката ОСОБА_6 у касаційній скарзі на необґрунтоване задоволення цивільного позову потерпілих в частині відшкодування завданої злочинами матеріальної шкоди тому, що самі потерпіли вказували про неможливість достовірно вказати про викрадення у їх матері грошей, медичного тонометру, набору чайних ложок, механічного годинника та гаманця – безпідставні.

Як убачається з матеріалів справи та заявленого потерпілими ОСОБА_9 та ОСОБА_10 цивільного позову, позивачі в частині відшкодування завданої злочинами матеріальної шкоди просили стягнути з обвинувачених 1700 грн. витрат на поховання матері, що підтверджено відповідною накладною, та 1600 грн. грошових коштів, які могли бути у матері і про викрадення яких під час вбивства ОСОБА_11 неодноразово стверджували на досудовому слідстві як ОСОБА_8, так і ОСОБА_7; при цьому ОСОБА_8 вказувала, що після заволодіння грошима ОСОБА_11 в сумі 1600 грн., з яких частину вона віддала ОСОБА_7, вона їздила в інше село, що підтверджено й показаннями свідків, і гроші витратила за власним розсудом на повернення свого боргу, в подальшому відмовившись від цих показань, що виключило можливість знайти й повернути потерпілим ці кошти.

За таких обставин суд прийняв правильне рішення про стягнення із засуджених солідарно на користь потерпілих 3300 грн. на відшкодування завданої їм злочинами матеріальної шкоди, розмір якої по справі доведено.

Що стосується іншого викраденого у ОСОБА_11 майна, то з приводу нього позов потерпілими не заявлявся, що було їх правом, і в цій частині позов не вирішувався.

За таких обставин немає підстав для скасування вироку щодо ОСОБА_8 і ОСОБА_7 й в частині вирішення цивільного позову потерпілих про відшкодування матеріальної шкоди, як про це зазначається в касаційній скарзі захисника ОСОБА_6

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційні скарги захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2009 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - без зміни.