Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 26 січня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 09 червня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 серпня 2009 року щодо ОСОБА_4

Цим вироком

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

такий, що судимості не має,

виправданий за ч.1 ст. 365 КК України у зв’язку з відсутністю у його діях складу злочину.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 серпня 2009 року вирок щодо ОСОБА_4 залишений без зміни.

Органами досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачувався у тому, що він, обіймаючи посаду старшого державного виконавця державної виконавчої служби в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим, як службова особа, у період з 23 по 31 березня 2006 року при виконані наказу №2-8/13013 Господарського суду Автономної Республіки Крим від 9 грудня 2005 року по виселенню суб’єктів господарської діяльності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з нежилого приміщення по АДРЕСА_1, в порушення вимог ст. 79 Закону України "Про виконавче провадження", перевищив владу та службові повноваження і вчинив дії, що виходили за межі наданих йому прав, фактично провів виселення суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_7, яка не була зазначена у виконавчих документах про виселення, а також вчинив дії, які не стосувались виселення, і передав ОСОБА_8 майно, що належало ОСОБА_7 вартістю 73716,37 грн., частина якого вартістю 24872 грн. була зіпсована і стала непридатною до вживання, чим було заподіяно істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам потерпілої, тобто вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 365 КК України.

Вироком суду ОСОБА_4 виправданий за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 365 КК України, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_4 відповідали вимогам Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) і фактично проведено виселення осіб, зазначених у виконавчих документах.

У касаційному поданні прокурор вважає, що судові рішення щодо ОСОБА_4 є незаконними і підлягають скасуванню через суттєві порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для його задоволення.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України, підставами для скасування у касаційному порядку виправдувального вироку може бути істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону або неправильне застосування кримінального закону, а обставини, які відносяться до таких підстав, передбачені ст.ст. 370, 371 КПК України.

Істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, як зазначено у ст. 370 КПК України, є такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, а в частині другій цієї статті зазначені конкретні обставини, які відносяться до таких підстав.

У касаційному подані прокурора не зазначено жодної обставини, що передбачена ст. 370 КПК України, яка б свідчила про істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, що перешкодило суду постановити законний та обґрунтований вирок. Також у подані не наведено доводів, у чому полягає неправильне застосування кримінального закону і якого саме.

Із змісту касаційного подання вбачається, що його доводи стосуються однобічності, неповноти судового слідства та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, що не є предметом касаційного розгляду.

Як убачається з матеріалів справи суд повно, всебічно та об’єктивно розглянув всі обставини справи, перевірив всі доводи досудового слідства на обґрунтування обвинувачення ОСОБА_4 і свої висновки про відсутність в його діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 365 КК України, обґрунтував доказами, які у встановленому законом порядку дослідив у судовому засіданні та навів у вироку. Також суд вживав заходи для усунення неповноти досудового слідства та перевірки всіх обставин, які можуть мати значення для правильного вирішення справи шляхом направлення справи на додаткове розслідування та витребування нових доказів.

Аналіз доказів, на які послався суд, свідчить про правильність висновків суду про відсутність в діях ОСОБА_9 складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 365 КК України, і доводи касаційного подання висновків суду щодо невинуватості ОСОБА_4 не спростовують.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону під час судового розгляду справи, які могли б вплинути на висновки суду, не виявлено, а посилання у касаційному поданні прокурора на те, що суд порушив вимоги ч.1 ст. 334 КПК України є необґрунтованими, оскільки цією нормою закону регулюється порядок складання мотивувальної частини обвинувального вироку, а у справі щодо ОСОБА_4 постановлено виправдувальний вирок.

В апеляційному порядку справу розглянуто також відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, всі доводи апеляції прокурора були належно перевірені і відхилені з наведенням відповідних мотивів. ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Враховуючи наведене, колегія судів не вбачає підстав для призначення справи до розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,

відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, щодо ОСОБА_4.