Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 26 січня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на судові рішення щодо нього,

вироком Петровського районного суду міста Донецька від 08 травня 2009 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Донецької області від 28 липня 2009 року,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця міста Донецька, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до арешту на строк 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 21 355 гривень 19 копійок на відшкодування матеріальної шкоди, в тому числі за оплату послуг адвоката, та 20 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Згідно з вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він, будучи в стані алкогольного сп’яніння, 28 серпня 2007 року приблизно о 12-ій годині, керуючи автомобілем "Нісан" вулицею Вуглегірською зі сторони площі Перемоги в місті Донецьку, не дотримався вимог пунктів 2.9.а, 12.1 Правил дорожнього руху України – не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керування, внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу руху, де зіткнувся з автомобілем "ВАЗ-21099" під керуванням ОСОБА_6, який рухався в зустрічному напрямку.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить змінити вирок, пом’якшити покарання та зменшити розмір відшкодування шкоди. Зазначає, що виявлені в потерпілого тілесні ушкодження не могли утворитися внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Суд неповно дослідив обставини, пов’язані з наслідками діяння, зокрема, безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про проведення додаткової судово-медичної експертизи. Оскільки в матеріалах справи немає медичних чи інших документальних даних, які б підтверджували наявність алкоголю в його організмі, вважає неправильним рішення суду про визнання обставиною, що обтяжує покарання, вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння. При вирішенні цивільного позову необґрунтовано покладено на нього обов’язок відшкодувати витрати за послуги адвоката, надані потерпілому. З урахуванням позитивної характеристики, даних про утримування ним дружини-інваліда та неповнолітньої дитини, просить призначити покарання не пов’язане з ізоляцією від суспільства.

Заслухавши доповідача, прокурора Пересунька С.В., який просив вирок в частині вирішення цивільного позову скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_5 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються сукупністю зібраних і розглянутих у судовому засіданні доказів.

Цього висновку суд дійшов на підставі показань самого засудженого про те, що під час виконання повороту він не впорався з керуванням та виїхав на зустрічну смугу руху, де контактував з автомобілем, керованим потерпілим ОСОБА_6; показань потерпілого ОСОБА_6 про обставини виїзду автомобіля засудженого на зустрічну смугу руху за відсутності для того перешкод на дорозі, які б змушували до такого маневру, аналогічних показань свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Про перебування у причинному зв’язку інкримінованого ОСОБА_5 діяння з травмуванням потерпілого убачається з даних автотехнічної експертизи про вибір ним недостатньої для уникнення зіткнення швидкості руху автомобіля.

Із медичної довідки, дослідженої в ході судового розгляду справи, убачається, що на момент злочину ОСОБА_5 знаходився в стані алкогольного сп’яніння (а. с. 196).

Під час первинного медичного обстеження потерпілого ОСОБА_6 було встановлено отримання ним внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень, окрім іншого, – струс головного мозку, закритий перелом нижньої третини грудної клітки. За даними висновків судово-медичних експертиз ОСОБА_6 були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження, (а. с. 70-72). Таке дослідження було проведено комісією фахівців, що мають спеціальні знання з досліджуваних питань, й будь-яких даних, які б викликали сумнів у правильності такого висновку, у справі немає.

У контексті наведеного непереконливими є доводи засудженого про необхідність призначення у справі комплексної автотехнічної та судово-медичної експертизи.

Про керування автомобілем у стані алкогольного сп’яніння та зіткнення з автомобілем потерпілого за обставин, зазначених у вироку, визнав під час досудового слідства й сам засуджений, з приводу чого дав визнавальні показання (а. с. 43-44, 110-111).

Непереконливими є й покликання ОСОБА_5 на порушення потерпілим правил дорожнього руху, оскільки та обставина, що ОСОБА_6 не був пристебнутий пасами безпеки, за даних фактичних обставин справи не знаходяться в безпосередньому причинному взаємозв’язку із зіткненням автомобілів, керованих ОСОБА_5 та потерпілим.

Зі справи видно, що зібрані під час досудового слідства та судового розгляду докази були досліджені та оцінені судом за наслідками повного, всебічного та об’єктивного розгляду усіх обставин справи в сукупності, а обвинувачення, визнане судом доведеним, ґрунтується на фактичних обставинах справи.

Кваліфікація дій ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 286 КК України є правильною.

Розгляд справи проведено в об’єктивно можливому обсязі, в порядку, визначеному кримінально-процесуальним законом. Нез’ясованих обставин, які б могли вплинути на винесення законного, обґрунтованого та справедливого вироку, не встановлено. Наведені в касаційні скарзі міркування не заперечують правильність висновків суду, а тому не можуть бути підставами для його скасування.

При визначенні покарання було враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, його наслідки, суб’єктивне ставлення засудженого до своїх дій, дані про особу, обставини, що впливають на покарання. Зокрема, суд звернув увагу на посередню характеристику особи засудженого, перебування на його утриманні дружини-інваліда та неповнолітньої дитини. Разом з тим, правильно надав значення тому, що злочин він вчинив злочин у стані алкогольного сп’яніння.

З урахуванням зазначеного у вироку зроблено обґрунтований висновок, про необхідність призначення ОСОБА_5. покарання, пов’язаного з ізоляцією від суспільства на невеликий проміжок часу.

При розв’язанні цивільного позову про відшкодування моральної шкоди, суд врахував характер діяння, яким її було спричинено, фізичний біль і страждання, які потерпілий зазнав у зв’язку із травмуванням, психічні переживання, що супроводжували його під час уживання заходів для того, щоб через травму не вибитись із життєвої колії, звичного для нього укладу життя. З урахуванням цих обставин, а також даних про майновий стан засудженого, суд визначив відповідний, помірний розмір відшкодування шкоди.

Таким чином, доводи касаційної скарги про невідповідність розміру грошової компенсації за завдану моральну шкоду є необґрунтованими.

Не викликає переконливих сумнівів й рішення про відшкодування матеріальної шкоди. Як убачається зі змісту касаційної скарги, особливо її прохальної частини, ОСОБА_5 фактично не заперечив підстав та розміру відшкодування витрат, понесених потерпілим на ремонт автомобіля, лікування та витрат за проведення експертизи. Дійсність настання шкоди підтверджується зібраними у справі доказами.

Попри це, суд неправильно вирішив питання про стягнення із засудженого витрат на оплату послуг адвоката, який представляв інтереси потерпілого.

Відповідно до ст.ст. 91, 93 КПК України в рамках кримінального провадження у справі відшкодуванню підлягають судові витрати та оплата послуг захисника підсудного, які передбачені названими нормами закону. Витрати ж, понесені потерпілим на оплату юридичних послуг адвоката, не відносяться до судових витрат; це питання вирішується окремо за правилами цивільного судочинства. Про неможливість розгляду питання оплати юридичних послуг у порядку кримінального судочинства випливає й з роз’яснень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 7 липня 1995 року "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" (v0011700-95) .

У зв’язку з наведеним рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства. Воднораз слід зазначити, що, через фактичне зменшення розміру суми стягнень, а також неточності в підрахунках, наведені в мотивувальній та резолютивній частинах вироку, суду першої інстанції відповідно до ст.ст. 409, 411 КПК України належить уточнити остаточний розмір відшкодування матеріальних витрат, присуджених потерпілому.

Під час розгляду справи в порядку апеляційного провадження належним чином не були перевірені всі обставини справи, внаслідок чого суд другої інстанції дійшов хибного висновку про необхідність залишення вироку без зміни.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Петровського районного суду міста Донецька від 08 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 28 липня 2009 року щодо ОСОБА_5 в частині стягнення оплати за юридичну допомогу, надану потерпілому в розмірі 5 000 гривень, скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.