Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 21 січня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Житомирської області від 6 жовтня 2009 року, яким частково скасовано вирок Чуднівського районного суду Житомирської області від 20 серпня 2009 року про засудження

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не маючого судимості,

за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на п’ять років позбавлення волі,

установила:

ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він 17 листопада 2008 року, перебуваючи в стані сп’яніння, у с. Вільшанка Чуднівського району Житомирської області, з неприязні руками і ногами побив ОСОБА_6, чим заподіяв потерпілій тупу травму живота у вигляді розриву тонкого кишківника, розлитого гнійно-фібринозного перитоніту, що спричинило її смерть.

Своїм вироком апеляційний суд призначив ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 121 КК України сім років позбавлення волі, а в решті вирок місцевого суду залишив без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить скасувати вирок апеляційного суду. Вважає, що апеляційний суд безпідставно скасував рішення місцевого суду про застосування до нього положень ст. 69 КК України і призначив йому надмірно суворе покарання. Твердить, що суд не врахував поведінки самої потерпілої, яка спровокувала його на такі дії.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про відмову в задоволенні касаційної скарги і залишення вироку апеляційного суду без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Висновки судових інстанцій про винуватість ОСОБА_5 в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілої, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються доказами, які були предметом судового дослідження, в касаційній скарзі не оспорюються.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 121 КК України є правильною і в колегії суддів сумніву не викликає.

Що стосується покарання, призначеного Деркачу апеляційним судом, яке, на думку засудженого, є надмірно суворим, то з цими доводами погодитись не можна.

Як убачається з вироку, місцевий суд при вирішенні питання про призначення покарання ОСОБА_5 всупереч положенням ст. 65 КК України недостатньо повно врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину і дані про особу винуватого, який у стані сп’яніння вчинив тяжкий злочин. Тому апеляційний суд обґрунтовано визнав рішення місцевого суду про застосування до засудженого положень ст. 69 КК України незаконним.

Отже, вважати, що апеляційний суд допустився упередженості і призначив засудженому надмірно суворе покарання, на що вказується в касаційній скарзі, підстав немає.

Будь-яких даних, які б свідчили про порушення апеляційним судом норм КПК України (1001-05) , не виявлено.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Житомирської області від 6 жовтня 2009 року щодо нього – без зміни.