Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 21 січня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Хмельницької області на постанову Білогірського районного суду Хмельницької області від 22 грудня 2008 року щодо ОСОБА_5, вирок Білогірського районного суду Хмельницької області від 22 грудня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області від 25 лютого 2009 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_5, касаційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Білогірського районного суду Хмельницької області від 22 грудня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області від 25 лютого 2009 року щодо ОСОБА_5

Зазначеним вироком засуджено:

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця смт Білогір’я

Хмельницької області, такого, що судимості не має,

за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на п’ять років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки із покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

уродженця м. Хмельницького, мешканця

смт Білогір’я Хмельницької області, такого, що

судимості не має,

за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на п’ять років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 солідарно на користь потерпілого ОСОБА_8 11 723 гривні на відшкодування моральної шкоди та на користь держави 902 гривні 76 копійок на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області від 25 лютого 2009 року вирок місцевого залишено без зміни.

ОСОБА_6 та ОСОБА_5 визнано винуватими та засуджено за те, що вони 3 липня 2008 року приблизно 20 годині у стані алкогольного сп’яніння біля кафе-бару по вул. Чапаєва, а пізніше біля повороту на дорогу в напрямку с. Карасиха у смт Білогір’я Хмельницької області у групі осіб з мотивів помсти за образу співмешканки ОСОБА_6 побили ОСОБА_9, заподіявши йому тяжке тілесне ушкодження у виді розриву селезінки, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Органом досудового слідства засуджені також обвинувачувалися у тому, що під час заподіяння ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, вони у групі осіб грубо порушили громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства.

Крім того, ОСОБА_5 обвинувачувався у тому, що він 21 жовтня 2008 року в період часу з 16 до 19 години у смт Білогір’я Хмельницької області у стані алкогольного сп’яніння, нехтуючи елементарними правилами поведінки, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, безпричинно, діючи з особливої зухвалістю, висловлювався на адресу членів сім’ї ОСОБА_10 нецензурною лайкою, пошкодив вікно веранди та вибивав ногами вхідні двері будинку № 6-а по вул. Чапаєва, погрожував фізичною розправою та намагався спровокувати бійку.

Постановою Білогірського районного суду Хмельницької області від 22 грудня 2008 року кримінальну справу щодо ОСОБА_5 у цій частині закрито на підставі статей 45, 46 КК України у зв’язку з дійовим каяттям та примиренням з потерпілим.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засуджених, ставить питання про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення кримінальної справи на новий судовий розгляд. Своє прохання мотивує тим, що суд незаконно закрив кримінальну справу щодо ОСОБА_5 на підстав статей 45, 46 КК України, оскільки він примирився лише з однією потерпілою, а не усіма членами родини ОСОБА_10, щодо яких були вчинені хуліганські дії. Зазначає, що суд необґрунтовано вказав у постанові, що ОСОБА_5 вчинив злочин вперше, оскільки раніше він вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України, і щодо нього вже була порушена кримінальна справа за цим епізодом. Указує на те, що суд у порушення ст. 275 КК України вийшов за межі пред’явленого обвинувачення, оскільки при мотивуванні кваліфікації дій ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 121 КК України зазначив, що засуджені вчинили тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, як таке, що спричинило втрату будь-якого органу, а остання кваліфікуюча ознака засудженим інкримінована не була. Звертає увагу, що суд у порушення вимог ст. 335 КК України у вироку не прийняв ніякого рішення по епізоду хуліганства, вчиненого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у групі осіб під час заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 Вважає, що застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання засудженим є безпідставним.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7, діючи в інтересах засудженого ОСОБА_5, даючи свою оцінку доказам у справі, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд. Своє прохання мотивує тим, що судом не взяті до уваги всі докази, які містяться у кримінальній справі, та не встановлено ролі кожного із засуджених у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

У запереченнях на касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 потерпілий ОСОБА_8 та його представник ОСОБА_11, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просить залишити її без задоволення, оскаржувані судові рішення – без зміни.

У своїх запереченнях засуджений ОСОБА_6 просить касаційне подання прокурора та касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без зміни. Зазначає, що викладені у них доводи позбавлені підстав.

У запереченнях на касаційне подання прокурора захисник ОСОБА_7 просить залишити його без задоволення. Посилається на безпідставність викладених у ньому доводів.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання, вважала, що касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання та скарги, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню, а касаційна скарга – частковому задоволенню з наступних підстав.

Доводи прокурора про незаконне застосування судом ст. 69 КК України при призначенні покарання засудженим за ч. 2 ст. 121 КК України є обґрунтованими.

Мотивуючи рішення про призначення покарання ОСОБА_6 та ОСОБА_5 нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 121 КК України, суд врахував обставини, які пом’якшують покарання, зокрема, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування завданої шкоди, дані про особу засуджених, на утриманні яких перебувають неповнолітні діти, що ОСОБА_6 вчинив злочин вперше, інші обставини справи, а саме, що злочин було вчинено внаслідок неправомірної поведінки потерпілого.

Однак, у вироку не наведено підстав для прийняття зазначеного рішення, не вказано, які саме обставини істотно знижують ступінь тяжкості злочину та які саме дані про особу засуджених їх певним чином характеризують.

Визнавши активне сприяння розкриттю злочину як обставину, яка пом’якшує покарання, суд не зазначив, які саме добровільні дії засуджених були спрямовані на допомогу органам дізнання, досудового слідства та суду у встановлені обставин вчинених злочинів. Висновок суду про часткове відшкодування завданої шкоди не ґрунтується на матеріалах справи, згідно з якими потерпілому ОСОБА_8 ні під час досудового слідства, ні під час судового розгляду справи засудженими не було сплачено ніяких грошових коштів. Вказана судом обставина стосується хуліганства, вчиненого ОСОБА_5 щодо сім’ї ОСОБА_10, кримінальну справу за фактом вчинення якого було закрито.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані про наявність у ОСОБА_5 неповнолітньої дитини, а ксерокопія свідоцтва про народження дитини ОСОБА_6 належним чином не завірена.

За таких обставин колегія суддів вважає, що призначене засудженим покарання із застосуванням ст. 69 КК України, а ОСОБА_6 – також зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, слід визнати необґрунтованим та таким, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засуджених внаслідок м’якості.

Є слушними й доводи прокурора про істотне порушення кримінально-процесуального закону.

Згідно зі статтями 323, 334 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.

Однак, судом першої інстанції наведених вимог закону належним чином не дотримано.

Викладаючи у мотивувальній частині вироку визнаний доведеним обсяг обвинувачення, суд навів обставини вчинення ОСОБА_5 21 жовтня 2008 року хуліганства щодо сім’ї ОСОБА_10, хоча кримінальну справу у цій частині було закрито на підставі статей 45, 46 КК України постановою від 22 грудня 2008 року.

При наведені доказів, на яких ґрунтується висновок суду щодо винуватості засуджених, суд послався на показання потерпілої ОСОБА_10, які не стосуються обставин вчинення злочину щодо ОСОБА_8

Органом досудового слідства засуджені також обвинувачувалися у тому, що під час заподіяння ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, вони у групі осіб вчинили грубе порушення громадського порядку.

У вироку суд зазначив, що прокурором вказаний епізод було виключено із обвинувачення, однак цей висновок є безпідставним. Із протоколу судового засідання убачається, що прокурор лише висловив думку щодо кваліфікації дій засуджених під час судових дебатів. Зміни обвинувачення в суді у порядку, передбаченому ст. 277 КПК України, з роз’ясненням потерпілому та його представнику їх права підтримувати обвинувачення у раніше пред’явленому обсязі, у судовому засіданні не здійснювалося.

За таких обставин, судом у порушення вимог ст. 335 КПК України не вирішено питання щодо пред’явленого обвинувачення у цій частині.

Є необгрунтованими й посилання суду на протиправну поведінку ОСОБА_8, який нібито образив співмешканку ОСОБА_6 нецензурною лайкою, а ОСОБА_6 та ОСОБА_5 назвав особами іншої сексуальної орієнтації.

У матеріалах кримінальної справи є показання потерпілого ОСОБА_8 про те, що засуджені почали його бити через його відмову виставляти їм спиртні напої, а також показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про те, що під час конфлікту між засудженими та потерпілим біля кафе-бару вони їх розборонили, а у подальшому біля повороту на дорогу в напрямку с. Карасиха засуджені наздогнали ОСОБА_8 та, нічого не пояснюючи, почали бити. Зазначеним доказам суд не дав належної оцінки у сукупності з іншими доказами, у тому числі з показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_14 та ОСОБА_15

Доводи прокурора про неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення кримінально-процесуального закону при закритті кримінальної справи щодо ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 296 КК України на підставі статей 45, 46 КК України у зв’язку з дійовим каяттям та примиренням з потерпілим також заслуговують на увагу.

Згідно зі ст. 45 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Стаття 46 КК України передбачає звільнення від кримінальної відповідальності особи, якщо вона вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

При прийнятті зазначеного рішення судом було неправильно застосовано кримінальний закон, зокрема, не враховано, що крім вчинення хуліганських дій у відношенні сім’ї ОСОБА_10 21 жовтня 2008 року, ОСОБА_5 було пред’явлено обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину спільно з ОСОБА_6 злочину щодо ОСОБА_8 3 липня 2008 року. Отже, для застосування статей 45, 46 КК України у суду не було законних підстав через відсутність такої обов’язкової об’єктивної ознаки, як вчинення злочину вперше. Крім того, у матеріалах кримінальної справи відсутні дані про те, що заподіяну шкоду потерпілій ОСОБА_10 було відшкодовано повністю.

За змістом протоколу судового засідання, питання про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 296 КК України в ході судового розгляду не обговорювалося і рішення суду з даного приводу не оголошувалося по виходу із нарадчої кімнати.

Резолютивна частина оскаржуваної постанови не містить рішення щодо звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, як це передбачено статтями 45, 46 КК України та ст. 7 КПК України.

У зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону оскаржувані вирок місцевого суду і ухвала суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_5, а також постанова суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Інші доводи прокурора, зокрема, про порушення ст. 275 КПК України, а також доводи захисника ОСОБА_7 щодо не встановлення судом ролі кожного із засуджених у заподіянні тілесних ушкоджень ОСОБА_8, підлягають вирішенню під час нового судового розгляду.

На підставі наведеного, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційне подання прокурора задовольнити, касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Білогірського районного суду Хмельницької області від 22 грудня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області від 25 лютого 2009 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_5 і постанову Білогірського районного суду Хмельницької області від 22 грудня 2008 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.