Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 21 січня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_4 та потерпілої ОСОБА_5 на постановлені судові рішення щодо ОСОБА_4,

Вироком Гадяцького районного суду Полтавської області від 28 січня 2009 року

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не маючого судимості в силу ст. 89 КК України,

засуджено за ч.2 ст. 121 КК України на 8 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 965,50 грн. матеріальних збитків та 40 000 гривень моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 10 квітня 2009 року вирок змінено. Виключено з мотивувальної частини вироку обставину, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 – вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння. Пом’якшено покарання ОСОБА_4 за ч.2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 6 років позбавлення волі.

За наведених у вироку обставин ОСОБА_4 засуджено за те, що він 3 серпня 2008 року близько 21 год. 30 хв. у дворі власного домогосподарства на вул. Жовтневій у с. Качаново Гадяцького району на грунті раптово виниклих неприязних стосунків під час сварки з ОСОБА_7 умисно завдав йому удару гострою частиною коси по нижнім кінцівкам, заподіявши таким чином останньому тяжкі тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_7 помер.

У касаційних скаргах:

засуджений ОСОБА_4 просить судові рішення змінити, перекваліфікувати його дії з ч.2 ст. 121 на ч.1 ст. 119 КК України і призначити покарання в межах цієї статті;

потерпіла ОСОБА_5 вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно пом’якшив ОСОБА_4 покарання. Також зазначає, що її не було повідомлено про дату розгляду справи в апеляційному суді. Просить скасувати ухвалу апеляційного суду і направити справу на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що в їх задоволенні слід відмовити за таких підстав.

Висновок суду щодо винності засудженого ОСОБА_4 у вчиненні злочинних дій, вчинених ним за обставин викладених у вироку, доведений зібраними у справі доказами і такими доказами є показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які стверджували, що на засудженого ніхто не нападав, а ОСОБА_4 взяв в руки косу і заподіяв потерпілому ОСОБА_7 тілесні ушкодження (а.с. 147, 150).

Згідно з показаннями засудженого ОСОБА_4, даними ним під час досудового слідства в якості підозрюваного, і які були ним підтверджені в ході відтворення обстановки і обставин події він детально розповів про обставини конфлікту та завдання ним гострою частиною коси тілесних ушкоджень ОСОБА_7 (а.с. 34-35, 39-43).

Також висновок суду щодо винності засудженого підтверджений даними висновку судово-медичної експертизи, згідно якого смерть потерпілого ОСОБА_7 настала внаслідок гострої крововтрати, геморагічного шоку, які ускладнили відкриті різані рани обох гомілок з ушкодженням м’язів та кров’яних судин. Виявлені тілесні ушкодження утворилися від дії гостроріжучого металевого предмета, яким є коса (а.с. 57-59).

За таких обставин твердження ОСОБА_4 про те, що його дії необхідно кваліфікувати за ч.1 ст. 119 КК України, як вбивство вчинене через необережність, є безпідставними і не грунтуються на матеріалах справи.

Таким чином, дії засудженого ОСОБА_4 за ч.2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, судом кваліфіковано вірно.

Із матеріалів справи убачається, що 2 березня 2009 року кримінальну справу щодо ОСОБА_4 було направлено до апеляційного суду Полтавської області і всім учасникам процесу, в тому числі і потерпілій ОСОБА_5 було повідомлено, що справа призначена до розгляду в суді апеляційної інстанції на 10 квітня 2009 року (а.с. 197).

Враховуючи наведене, твердження потерпілої ОСОБА_5 про те, що вона не була повідомлена про дату розгляду справи в суді апеляційної інстанції, є голослівними і суперечать матеріалам справи.

Що стосується покарання то воно ОСОБА_4 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину та особи винного, який за місцем проживання характеризується незадовільно, а за місцем роботи виключно позитивно.

Судом також прийнято до уваги стосунки потерпілого ОСОБА_7 і засудженого ОСОБА_4, які були кумами, їх поведінку, яка передувала злочину, а також, те, що після того як ОСОБА_7 втягнув ОСОБА_4 у злочинну діяльність їх стосунки різко погіршилися.

Врахувавши обставини, що пом’якшують покарання, і за відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд апеляційної інстанції прийняв законне й обгрунтоване рішення про застосування ст. 69 КК України і призначив ОСОБА_4 покарання більш м’яке ніж передбачено законом, а тому вважати призначене засудженому ОСОБА_4 покарання надто м’яким, про що зазначає потерпіла ОСОБА_5 у своїй касаційній скарзі, немає підстав.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування постановлених судових рішень, під час перевірки доводів скарг не виявлено.

Отже, передбачені законом підстави для призначення даної справи до касаційного розгляду із повідомленням зазначеним у ст. 384 КПК України особам відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційних скарг засудженого ОСОБА_4 та потерпілої ОСОБА_5 – відмовити.