Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 січня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Димитровського міського суду Донецької області від 8 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше неодноразово судимого, останній раз 28.11.2002 року за ч. 2 ст. 15 та ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком 3 роки 6 місяців, звільненого 09.08.2005 року за відбуттям строку покарання,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до арешту строком 4 місяці.

В апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.

Як визнав встановленим суд, 24 вересня 2008 року приблизно о 21-й годині біля торгівельних кіосків, які розташовані біля магазину "Інтер" на мікрорайоні "Восточний" м. Димитрова, ОСОБА_1 таємно викрав мопед марки "Suzuki Lets-1" А 148-119430 вартістю 4500 грн., який належав Кольцову О.Б.

У касаційному поданні заступник прокурора Донецької області, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій засудженого, зазначає, що призначення ОСОБА_1 покарання у виді арешту строком 4 місяці не відповідає тяжкості злочину та його особі, внаслідок м’якості. Просить скасувати вирок, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора, який підтримав касаційне подання, обговоривши його доводи та перевіривши кримінальну справу, колегія суддів вважає, що касаційне подання задоволенню не підлягає.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна відповідає матеріалам справи.

Як вбачається з протоколу судового засідання, ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у вчиненому, у зв’язку з чим докази у судовому засіданні досліджувалися в порядку ст. 299 КПК України.

Дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України кваліфіковані правильно.

Покарання ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, особи винного та обставин, що пом’якшують покарання.

Так, призначаючи засудженому ОСОБА_1 покарання у межах мінімального виду покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 185 КК України у виді арешту строком 4 місяці, суд навів у вироку переконливі підстави прийняття такого рішення. Зокрема, суд врахував, як вбачається з вироку, що ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у вчиненому та щиро розкаявся, думку потерпілого, який претензій матеріального та морального характеру до засудженого не мав та просив суд суворо його не карати, позитивно характеризується, має на утриманні малолітню дитину.

Наведені обставини, що пом’якшують покарання, а також дані про особу винного давали суду підстави для призначення йому покарання у межах мінімального виду покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 185 КК України, у виді арешту строком 4 місяці.

Крім того, як вбачається з протоколу судового засідання, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, під час судових дебатів у своїй промові просив, з врахуванням наведених пом’якшуючих обставин та особи винного, призначити засудженому ОСОБА_1 покарання у виді арешту строком 4 місяці.

В апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1, з приводу м’якості призначеного йому покарання, прокурор не оскаржував.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав вважати призначене ОСОБА_1 покарання м’яким.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону по справі не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів,

вирок Димитровського міського суду Донецької області від 8 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційне подання заступника прокурора Донецької області - без задоволення.