Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 21 січня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням в.о. прокурора Волинської області на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10 грудня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Волинської області від 24 лютого 2009 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Зазначеним вироком засуджено:

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця м. Ковеля Волинської

області, такого, що судимості не має,

- за ч. 5 ст. 191 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із здійсненням організаційно-розпорядчих функцій, строком на три роки;

- за ч. 2 ст. 366 КК України на три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із здійсненням організаційно-розпорядчих функцій, строком на три роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на три роки шість місяців з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із здійсненням організаційно-розпорядчих функцій, строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки із покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України;

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

уродженця та мешканця с. Комунарівка

Калинівського району Вінницької області, такого, що судимості не має,

- за ч. 5 ст. 191 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із здійсненням організаційно-розпорядчих функцій, строком на три роки з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч. 2 ст. 366 КК України на три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із здійсненням організаційно-розпорядчих функцій, строком на три роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на три роки шість місяців з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із здійсненням організаційно-розпорядчих функцій, строком на три роки з конфіскацією всього належного йому майна;

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_5,

уродженця та мешканця м. Луцька Волинської

області, такого, що судимості не має,

- за ч. 1 ст. 209 КК України на три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із здійсненням організаційно-розпорядчих функцій, строком на два роки з конфіскацією коштів, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч. 4 ст. 190 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на три роки шість місяців з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із здійсненням організаційно-розпорядчих функцій, строком на два роки з конфіскацією коштів, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією всього належного йому майна.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, судові рішення щодо яких не оскаржуються.

Постановлено стягнути на користь державного підприємства "Ковельський ветсанзавод" з ОСОБА_5 20 000 гривень та з ОСОБА_7 – 159 389 гривень, на користь ДП "Калинівський державний завод Вінницької області по виробництву м’ясо-кісткового борошна "Ветсанзавод" із ОСОБА_6 – 300 000 гривень та з ОСОБА_7 – 565 991 гривню на відшкодування завданих збитків.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Волинської області від 24 лютого 2009 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишено без зміни.

ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за вчинення умисних злочинів при наступних обставинах.

ОСОБА_5, обіймаючи посаду директора державного підприємства "Ковельський державний завод кормових додатків "Ветсанзавод", будучи службовою особою, головним розпорядником бюджетних коштів, які виділялись ДП "Ковельський ветсанзавод" відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2004 року № 1059 "Про затвердження Державної програми реконструкції та модернізації державних спеціалізованих ветеринарно-санітарних заводів на 2005-2010 роки" (1059-2004-п) згідно з планом використання бюджетних коштів на 2007 рік по коду програмної класифікації видатків (КПКВ) 2801340 "Запобігання розповсюдженню збудників інфекційних хвороб тварин", у тому числі за кодом економічної класифікації видатків (КЕКВ) 2410 "Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)", протягом квітня – серпня 2007 року умисно вчинив розтрату зазначених коштів у особливо великих розмірах на загальну суму 249 909 гривень 6 копійок.

Крім того, ОСОБА_5 20 липня 2007 року підписав та завірив печаткою ДП "Ковельський ветсанзавод" акт прийому виконаних підрядних робіт за липень 2007 року форми № КБ-2, довідку про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2007 року форми № КБ-3, до яких було внесено завідомо неправдиві відомості про те, що замовником ДП "Ковельський ветсанзавод" прийнято, а генпідрядником ПП "Конструктив НТ" здано роботи по реконструкції бокової стінки виробничого корпусу (встановлення ангару), за якими вартість виконаних робіт складала 249 909 гривень 6 копійок, хоча фактично будь-які роботи виконанні не були, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

ОСОБА_6 обіймаючи посаду директора ДП "Калинівський державний завод Вінницької області по виробництву м’ясо-кісткового борошна "Ветсанзавод", будучи службовою особою, головним розпорядником бюджетних коштів, які виділялись ДП "Калинівський ветсанзавод" для реконструкції та модернізації, протягом 2006-2007 років умисно вчинив розтрату зазначених коштів у особливо великих розмірах на загальну суму 1 265 846 гривень.

Крім того, ОСОБА_6 протягом 2006-2007 років підписував та завіряв печаткою ДП "Калинівський ветсанзавод" акти прийому виконаних підрядних робіт та довідки про їх вартість, які містили завідомо неправдиві відомості, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

ОСОБА_7 протягом 2006-2007 років шляхом зловживання довірою директора державного підприємства "Калинівський ветсанзавод" ОСОБА_6 та директора державного підприємства "Ковельський ветсанзавод" ОСОБА_5 незаконно заволодів бюджетними коштами на загальну суму 1 454 891 гривня, які виділялися для реконструкції та модернізації зазначених підприємств.

Крім того, ОСОБА_7 частину привласнених коштів у сумі 337 099 гривень легалізував шляхом внесення готівкою на поповнення статутного фонду приватного підприємства "Енергоресурси", засновник якого був він сам.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення кримінально-процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особі засуджених внаслідок м’якості, ставить питання про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. Указує на необґрунтоване застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 191 КК України, а ОСОБА_7 – за ч. 4 ст. 190 КК України. Вважає, що ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України необґрунтовано та незаконно. Зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, оскільки вона не містить обґрунтування визнання апеляції прокурора безпідставною.

У запереченнях на касаційне подання прокурора засуджений ОСОБА_5, посилаючись на безпідставність викладених у ньому доводів, просить залишити його без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без зміни.

Захисник ОСОБА_11, діючи в інтересах засудженого ОСОБА_6, у своїх запереченнях на касаційне подання прокурора указує на безпідставність викладених у ньому доводів, просить відмовити у його задоволенні та залишити оскаржувані судові рішення без зміни.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи прокурора про безпідставне застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 191 КК України, а ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 190 КК України є слушними.

При прийнятті рішення про призначення основного покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції ч. 5 ст. 191 КК України, а ОСОБА_7 нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 ст. 190 КК України, суд врахував щире та дійове каяття засуджених, часткове відшкодування ними збитків та сприяння ОСОБА_7 розкриттю злочину як обставини, які пом’якшують покарання, дані про засуджених, які вперше притягуються до кримінальної відповідальності, позитивно характеризуються, ОСОБА_5 є особою похилого віку, стан здоров’я ОСОБА_5 та ОСОБА_7, зокрема, наявність у них ряду хронічних захворювань, а також наявність на утриманні у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 неповнолітніх дітей, а у ОСОБА_5 – сина інваліда.

Однак, у вироку не наведено підстав для прийняття зазначеного рішення, не вказано, які саме обставини істотно знижують ступінь тяжкості злочину та які саме дані про особу засуджених їх певним чином характеризують.

Крім того, висновок про повне визнання засудженими своєї вини не ґрунтується на матеріалах справи. Так, під час досудового слідства та у судовому засіданні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заперечували факт отримання грошових коштів від ОСОБА_7

Суд також врахував дійове каяття як обставину, яка пом’якшує покарання. Наведена вище обставина передбачає наявність ряду суб’єктивних обставин, зокрема, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди. При цьому суд залишив поза увагою той факт, що жоден із засуджених повністю не відшкодували завдані державі збитки. Посилаючись на сприяння розкриттю злочину як на обставину, яка пом’якшує покарання ОСОБА_7, суд не зазначив, які саме його добровільні дії були спрямовані на допомогу органам дізнання, досудового слідства та суду у встановлені обставин вчинених злочинів.

Водночас суд у повній мірі не врахував тяжкість вчинених злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 4 ст. 190 КК України, які згідно зі ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжких, обставин їх вчинення, зокрема, узгодженість дій засуджених як між собою, так і з іншими службовими особами, період часу для реалізації злочинних намірів.

Твердження прокурора про необгрунтоване звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням також є підставними.

Звільняючи ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, суд у порушення вимог ст. 75 КК України не обґрунтував у вироку висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування ним покарання.

За таких обставин колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_5, ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 191 КК України та ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 190 КК України покарання із застосуванням ст. 69 КК України, а ОСОБА_5 також зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, слід визнати необґрунтованим та таким, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засуджених внаслідок м’якості.

Апеляційний суд, розглядаючи справу за апеляцією прокурора на вирок щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не встановив та не усунув наведені вище порушення суду першої інстанції.

У зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засуджених внаслідок м’якості вирок місцевого суду і ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційне подання прокурора задовольнити.

Вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10 грудня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Волинської області від 24 лютого 2009 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.