Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 січня 2010 року матеріали провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 – особи, за заявою якої порушено кримінальну справу, на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 20 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 11 червня 2009 року,

постановою заступника прокурора м. Рівного від 2 лютого 2009 року скасовано постанову оперативного уповноваженого СДСБЕЗ Рівненського МВ УМВС України від 4.11.2008 року про відмову в порушенні кримінальної справи та порушено кримінальну справу за фактом заволодіння майном ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України.

Як убачається зі змісту постанови прокурора, приводом до порушення кримінальної справи стала заява ОСОБА_1, а підставами – достатні дані, які вказували на те, що ОСОБА_2 за попередньою змовою з працівниками КП "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" шляхом обману та надання підробленого документа заволоділа гаражем ОСОБА_1, чим заподіяла йому шкоду у великому розмірі.

Рівненський міський суд Рівненської області за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 постановою від 20 травня 2009 року скасував постанову про порушення кримінальної справи та відмовив у порушенні кримінальної справи за відсутністю в діянні складу злочину.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 11 червня 2009 року постанова суду про відмову в порушенні кримінальної справи залишена без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону. Зазначає, що під час розгляду скарги ОСОБА_2 суди вдалися до оцінки зібраних доказів та безпідставно скасували постанову про порушення кримінальної справи.

ОСОБА_2 подані заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1

Заслухавши доповідача, думку прокурора про зміну постанови районного суду і ухвалу апеляційного суду та виключення з них рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з постановою прокурора, підставою для порушення кримінальної справи стали дані, суть яких зводиться до того, що

ОСОБА_2 під час розгляду цивільної справи за її заявою про визнання права власності за померлим чоловіком ОСОБА_3 надала до Рівненського міського суду завідомо підроблений план гаражу НОМЕР_1 в кооперативі "Кристал" в м. Рівному, у результаті чого шляхом обману заволоділа майном ОСОБА_1 у великих розмірах.

Зважаючи на такі дані, суд першої інстанції мав би з'ясувати чи містять вони ознаки злочинних посягань, чи достатньо їх для того, щоб розпочати провадження у кримінальній справі, чи можливо на стадії порушення кримінальної справи без проведення дослідження за встановленою законом процедурою визначити їх фактичну сторону та правову природу. Однак цього зроблено не було. Суд, по суті, вдався до оцінки зазначених даних, що на стадії перевірки законності постанови про порушення кримінальної справи є неприпустимим. Зокрема, проаналізувавши документи, які містяться в справі, суд прийшов до висновку, що відсутні будь-які дані про належність гаражу ОСОБА_1

Таким чином суд вийшов за межі повноважень, визначених ч. 15

ст. 236-8 КПК України, згідно з якими, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, дослідивши матеріали справи, суд має перевірити наявність приводів та підстав для винесення такої постанови, законність джерел отриманих даних, які стали підставою для її винесення, але не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляції прокурора, не звернув увагу на допущені місцевим судом помилки і постановив незаконне рішення, як про це обґрунтовано зазначено в касаційній скарзі. До того ж суд апеляційної інстанції заздалегідь зробив висновок про відсутність кваліфікуючої ознаки шахрайства, вчиненого у великих розмірах.

Тому ухвала апеляційного суду, як і постанова місцевого суду, підлягають скасуванню.

При новому розгляді місцевому суду необхідно неухильно дотримати вимоги ст. 236-8 КПК України, перевірити доводи скарги ОСОБА_2 і надані слідчим прокуратури матеріали та прийняти по скарзі законне й обґрунтоване рішення .

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від

20 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від

11 червня 2009 року скасувати, а матеріали провадження за скаргою ОСОБА_2 направити на новий судовий розгляд.