Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 січня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Дніпропетровської області на вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2009 року щодо ОСОБА_1

Зазначеним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

на підставі ст. 89 КК України немаючого судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 190 КК України до обмеження волі строком 1 рік; за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком 3 роки; за ч. 2 ст. 190 КК України до позбавлення волі строком 2 роки; за ч. 3 ст. 357 КК України до обмеження волі строком 1 рік.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено позбавлення волі строком 3 роки.

По справі вирішено питання про стягнення з засудженого на користь потерпілих матеріальної шкоди.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2009 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Як визнав встановленим суд та зазначено у вироку, 16 вересня 2007 року приблизно о 20-й годині 30 хвилин, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_1, ОСОБА_1, видаючи себе за власника зазначеної квартири, здав її у найом раніше незнайомій ОСОБА_2, заволодівши, таким чином, шляхом обману та зловживання довірою грошима ОСОБА_3 у сумі 1800 грн.

26 вересня 2007 року приблизно о 10-й годині 30 хвилин, ОСОБА_1 у магазині "Каблучок" по вул. Героїв Сталінграду, 119 м. Дніпропетровська, таємно викрав майно ОСОБА_4 на суму 9450 грн.

11 січня 2008 року приблизно о 14-й годині біля будинку № 53-а по вул. Войцеховича м. Дніпропетровська ОСОБА_1 зустрівся з раніше знайомим ОСОБА_5, якому запропонував допомогу у придбанні мобільного телефону "Нокіа-95", на що останній погодився та передав ОСОБА_1 1000 грн., а в подальшому, 14 січня 2008 року приблизно о 15-й годині, 2270 грн. При цьому, ОСОБА_1 не мав наміру придбавати мобільний телефон та повертати гроші потерпілому. Таким чином, ОСОБА_1, шляхом обману та зловживання довірою, заволодів грошима ОСОБА_5 у сумі 3270 грн.

23 лютого 2008 року приблизно о 10-й годині у квартирі АДРЕСА_2, ОСОБА_1, таємно викрав ключі з брелоком сигналізації "Тигер" вартістю 650 грн. від автомобіля "ВАЗ 21043" д/н НОМЕР_1, який належав ОСОБА_6, після чого, приблизно о 10-й годині 30 хвилин, прийшов на автомобільну стоянку біля будинку № 117 по вул. Моніторній м. Дніпропетровська, відчинив двері зазначеного автомобіля, звідки таємно викрав майно ОСОБА_6 на суму 4929 грн., його паспорт та інші важливі особисті документи.

У касаційному поданні прокурор, просить змінити постановлені по справі судові рішення, за епізодом заволодіння майном ОСОБА_2 16 вересня 2007 року виключити кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ознакою заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, а за епізодом заволодіння майном ОСОБА_5 11 січня 2008 року виключити кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ознакою заволодіння чужим майном шляхом обману.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора, який підтримав касаційне подання, обговоривши його доводи та перевіривши кримінальну справу, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчинені шахрайських дій, таємному викраденні чужого майна та незаконному заволодінні паспортом та іншими важливими особистими документами підтверджується сукупністю доказів, зібраних по справі та перевірених у судовому засіданні у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку.

Дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 1 та 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України кваліфіковані правильно, а покарання засудженому призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з кваліфікацією дій ОСОБА_1 за епізодом заволодіння майном потерпілої ОСОБА_3 від 16 вересня 2007 року за ознакою "заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою", а за епізодом заволодіння майном потерпілого ОСОБА_5 від 11 січня 2008 року за ознакою "заволодіння чужим майном шляхом обману".

Як вбачається з матеріалів справи, між потерпілою ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не було довірливих стосунків і ОСОБА_1 заволодів майном потерпілої лише шляхом обману, а тому з вироку, за епізодом від 16 вересня 2007 року, підлягає виключенню рішення суду про кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 190 КК України за ознакою "заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою".

Також, з матеріалів справи видно, що потерпілий ОСОБА_5 та ОСОБА_1 були раніше знайомі і між ними були довірливі стосунки і ОСОБА_1 заволодів майном потерпілого лише шляхом зловживання довірою, а тому з вироку, за епізодом від 11 січня 2008 року, підлягає виключенню рішення суду про кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 190 КК України за ознакою "заволодіння чужим майном шляхом обману".

Виходячи з наведеного, вирок, а також і ухвала Апеляційного суду підлягають зміні.

Будь-яких інших підстав для зміни або скасування постановлених по справі судових рішень, колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів,

касаційне подання заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.

Вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2009 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Виключити з вироку та ухвали Апеляційного суду рішення судових інстанцій про кваліфікацію дій ОСОБА_1 за епізодом від 16 вересня 2007 року за ч. 1 ст. 190 КК України за ознакою "заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою", а за епізодом від 11 січня 2008 року кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 190 КК України за ознакою "заволодіння чужим майном шляхом обману".

В решті судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.