Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 21 січня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 березня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 26 травня 2009 року щодо нього.

Зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Олександрії Кіровоградської області, без постійного місця проживання,

раніше судимого 12 червня 1997 року

Олександрійським міським судом Кіровоградської області за ст. 94 КК України 1960 року на сім років позбавлення волі, звільненого 6 серпня 2001 року на підставі ст. 6 Закону України "Про амністію" від 11 травня 2000 року, невідбуту частину покарання замінено на умовну з іспитовим строком на один рік сім місяців вісімнадцять днів,

за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі.

Постановлено стягнути зі ОСОБА_4 на користь приватного підприємства "Комфорт" 4500 гривень на відшкодування матеріальної шкоди.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 26 травня 2009 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за те, що він 29 липня 2008 року приблизно о 4 годині проник до приміщення насосної у будинку АДРЕСА_1, звідки таємно викрав електродвигун насосу підкачки холодної води АІР 100S2Y2 вартістю 1500 гривень, належний приватному підприємству "Комфорт", чим заподіяв матеріальну шкоду на вказану суму.

2 серпня 2008 року приблизно о 4 годині засуджений за аналогічних обставин з приміщення насосної у будинку № 51 по вул. Червоноармійській у м. Олександрії Кіровоградської області повторно таємно викрав електродвигун насосу підкачки холодної води АІР 100S2Y2 вартістю 1500 гривень, належний приватному підприємству "Комфорт".

Крім того, 6 серпня 2008 року приблизно о 4 годині ОСОБА_4 повторно таємно викрав аналогічний електродвигун, належний приватному підприємству "Комфорт", з приміщення насосної у будинку АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений, посилаючись на незаконність та необґрунтованість його засудження, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити на новий судовий розгляд. Зазначає, що кримінальну справу щодо нього сфабриковано працівниками міліції, а під час досудового слідства до нього застосовувалися незаконні методи слідства. Указує на те, що суд першої інстанції позбавив його права брати участь у попередньому розгляді справи, належним чином не встановив його особу, а саме те, що він є громадянином Російської Федерації і зареєстрований у Камчатській області, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про виклик у судове засідання та допит працівників міліції. Звертає увагу на те, що апеляційний суд не розглянув доповнення до його апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Винуватість ОСОБА_4 у таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням у приміщення, вчиненому повторно, доведена об’єктивними доказами, що зібрані у передбаченому законом порядку і належним чином оцінені судом.

Доводи засудженого про його невинність у вчиненні злочинів є необґрунтованими та спростовуються дослідженими судом доказами.

Будучи допитаним під час досудового слідства в якості підозрюваного та обвинуваченого, ОСОБА_4 зізнався у вчиненні злочинів та детально розповів про обставини викрадення електродвигунів. Ці показання засуджений підтвердив під час проведення відтворення обстановки та обставин події. У суді під час закінчення судового слідства ОСОБА_4 також визнав свою вину, а зміну показань та невизнання своєї вини обґрунтував недоліками пам’яті.

Суд обґрунтовано оцінив ці показання засудженого як достовірні, оскільки вони узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_6 про викрадення двох електродвигунів підкачки води з приміщення насосної у будинку АДРЕСА_1 та одного електродвигуна з приміщення насосної у будинку АДРЕСА_2; свідка ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_4 розповідав йому про вчинення декількох крадіжок двигунів з жилих будинків; свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які були присутніми в якості понятих під час проведення із засудженим відтворення обстановки та обставин події, про те, що ОСОБА_4 без будь-якого примусу розповів про обставини вчинених злочинів; свідка ОСОБА_10 під час досудового слідства про те, що засуджений приносив до приймального пункту металобрухт від електродвигуна; даними, які містяться у протоколах огляду місця події та відтворення обстановки та обставин події.

Не є слушними й доводи засудженого про застосування до нього працівниками міліції незаконних методів слідства.

Цей довід засудженого ретельно перевірено судами першої та апеляційної інстанцій та обґрунтовано визнано безпідставним.

Із показань свідка ОСОБА_11 убачається, що в ході проведення слідчих дій під час досудового слідства на ОСОБА_4 ні психічного, ні фізичного тиску не чинилося. Засуджений добровільно розповідав про обставини вчинених ним злочинів.

У матеріалах кримінальної справи відсутні об’єктивні дані, які б вказували на застосування до ОСОБА_4 незаконних методів слідства.

Не знайшло свого підтвердження посилання засудженого ОСОБА_4 на порушення його права на захист.

Попередній розгляд справи суд провів у десятиденний строк, передбачений ст. 241 КПК України.

Із протоколу попереднього судового засідання убачається, що заяв про участь у попередньому розгляді справи від ОСОБА_4 не надходило. У матеріалах кримінальної справи відсутні такі дані.

Що стосується доводів ОСОБА_4 про його громадянство, то вони не ґрунтуються на положеннях ст. 8 Закону України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 року та не підтверджується матеріалами справи.

Згідно з даними, які містяться у військовому квитку на ім’я ОСОБА_4, він був виданий засудженому 25 вересня 1992 року Олександрійським об’єднаним міським військовим комісаріатом. Як убачається із вироку Олександрійського міського суду Кіровоградської області від 12 червня 1999 року ОСОБА_4 було засудженого як громадянина України, зареєстрованого у м. Олександрії Кіровоградської області. Крім того, відповідно до показань самого засудженого на досудовому слідстві, йому було видано тимчасове посвідчення громадянина України.

Дії засудженого ОСОБА_4 правильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 185 КК України.

Призначене покарання ОСОБА_4 відповідає вимогам ст. 65 КК України та є достатнім й необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.

Зміст доповнень до апеляції ОСОБА_4, зокрема доводи про фабрикацію матеріалів справи, були предметом розгляду судом апеляційної інстанції та обґрунтовано визнані безпідставними. Ухвала апеляційного суду за змістом відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.

Таким чином, при перевірці даної справи не виявлено передбачених ч. 1 ст. 398 КПК України підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів –

У задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_4 відмовити.