Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 21 січня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Микитівського районного суду Донецької області від 11 грудня 2008 року, яким

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку

с. Юріївка Дніпропетровської області,

судиму 4 липня 2006 року за ч. 3 ст. 185 КК України

на 3 роки позбавлення волі, із звільненням від

відбування покарання на підставі ст. 75 КК України

з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком та остаточно визначено 2 роки 11 місяців позбавлення волі.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

ОСОБА_4 визнано винною у тому, що вона у вересні 2006 року незаконно зібрала для власних потреб листя дикорослої коноплі, незаконно виготовила особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс (маріхуану висушену), перенесла його за місцем свого тимчасового проживання, де зберігала без мети збуту. 27 вересня 2006 року ОСОБА_4 було затримано працівниками міліції, та в ході особистого огляду виявлено зазначений наркотичний засіб вагою 12,35 г, який вона зберігала при собі без мети збуту.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеність винності ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного злочину й правильності кваліфікації її дій, ставить питання про скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону при призначенні засудженій покарання на підставі ч. 4 ст. 71 КК України за сукупністю вироків.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 71 КК України, роз’яснень ч. 2 п. 25, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Невідбутою частиною вважається увесь строк покарання, від відбування якого особу було звільнено з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, за винятком часу тримання під вартою в порядку запобіжного заходу або затримання, перебування в медичному закладі.

Як убачається з матеріалів справи, вироком Центрально-міського районного суду м. Горловки від 4 липня 2006 року ОСОБА_4 було засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України її звільнено від відбування цього покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. Постановою Центрально-міського районного суду м. Горловки від 13 жовтня 2008 року звільнення з випробуванням з іспитовим строком скасовано у зв’язку з невиконанням засудженою покладених на неї обов’язків (а.с. 130).

Згідно даних протоколу про затримання, ОСОБА_4 затримано 13 жовтня 2008 року в порядку виконання цієї постанови (а.с. 134 - 135).

Згідно довідки Микитівського районного суду Донецької області невідбута частина покарання, призначеного ОСОБА_4 за попереднім вироком, складає 2 роки 10 місяців 18 днів (а.с. 154).

Виходячи з наведеного, обране ОСОБА_4 судом остаточне покарання за сукупністю вироків відповідає вимогам закону.

Даних, які б свідчили, що у справі щодо ОСОБА_4 неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, не виявлено.

Отже, передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для призначення справи щодо ОСОБА_4 до касаційного розгляду з повідомленням осіб відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційного подання прокурора відмовити.