Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 січня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 квітня 2009 року, яким засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

за ч. 2 ст. 307 КК України на три роки позбавлення волі, на підставі

ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки та покладено обов’язок, передбачений п. 2

ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку вирок не оскаржувався.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено те, що він у вересні 2008 року в м. Запоріжжі зірвав дикорослу коноплю, виготовив з неї особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс вагою 6,45 гр., який зберігав за місцем свого проживання, а 12 січня 2009 року перевіз та збув за 150 гривень ОСОБА_2

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, істотне порушення кримінально-процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, ставить питання про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд. Рішення суду про застосування ст. 75 КК України вважає безпідставним, оскільки судом не врахована ступінь тяжкості вчиненого злочину та його суспільна небезпечність. Зазначає, що в резолютивній частині вироку відсутнє посилання на ст. 69 КК України і призначене судом покарання не відповідає санкції ч. 2 ст. 307 КК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про підтримку касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково.

Суд правильно встановив фактичні обставини справи й дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину. Такі висновки ґрунтуються на зібраних у встановленому порядку та перевірених судом відповідно до вимог ч. 3 ст. 299 КПК України доказах і в касаційному поданні не оспорюються.

Кваліфікація дій засудженого за ч. 2 ст. 307 КК України є правильною.

Призначаючи покарання, суд врахував ступінь тяжкості та характер вчиненого злочинів, обставини його скоєння та поведінку засудженого після злочину. Зокрема, було взято до уваги, що впродовж досудового слідства повністю визнав свою вину у збуті наркотичного засобу, активно сприяв розкриттю злочинів, щиро розкаявся. З урахуванням його позиції щодо фактичних обставин справи суд обрав скорочений порядок дослідження доказів.

Зважив також суд і на особу ОСОБА_1, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання, одружений, має на утриманні малолітнього сина.

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

За наявності перелічених обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, з наведенням відповідних мотивів, дійшов обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_1 покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 307 КК України. Рішення суду про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою, колегія суддів вважає також правильним.

Призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Однак суд у порушення вимог ст. 335 КПК України в резолютивній частині вироку, визначивши ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 307 КК України у виді трьох років позбавлення волі, не послався на ст. 69 КК України, у зв’язку з чим колегія суддів вважає за необхідне внести до вироку відповідні зміни.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 квітня 2009 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на три роки позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки та покладенням на нього обов’язку, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України