Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 21 січня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_8, ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_7 на вирок апеляційного суду Київської області від 17 серпня 2009 року, яким засуджено:

ОСОБА_9,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця села Шамраївка Сквирського району Київської області, мешканця села Черкас Білоцерківського району Київської області, раніше судимого 29 грудня 2005 року за ч. 3 ст. 185 КК України на чотири роки позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки,

- за ч. 2 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 187 КК України на тринадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- за ч. 2 ст. 15, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на п’ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- за ч. 3 ст. 289 КК України на дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- за ч. 3 ст. 357 КК України на три роки обмеження волі;

- за п. п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України на довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_9 визначено остаточне покарання – довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.

Справу в частині обвинувачення ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 357 КК України закрито;

ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, уродженця міста Житомира, мешканця села Макарівка Попільнянського району Житомирської області, раніше не судимого,

- за ч. 4 ст. 187 КК України на тринадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- за ч. 2 ст. 15, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на п’ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- за ч. 3 ст. 289 КК України на дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- за ч. 3 ст. 357 КК України на три роки обмеження волі;

- за п. п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України на довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_8 визначено остаточне покарання – довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.

Справу в частині обвинувачення ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 357 КК України закрито.

Постановлено стягнути з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 солідарно на користь потерпілих: ОСОБА_5 – 100 000 гривень моральної шкоди; ОСОБА_10 – 100 000 гривень моральної шкоди; ОСОБА_6 – 100 000 гривень моральної шкоди та 8 695 гривень матеріальної шкоди; ОСОБА_11 – 100 000 гривень моральної шкоди; ОСОБА_12 – 5731 гривню матеріальної шкоди.

ОСОБА_9 та ОСОБА_8 визнано винними у вчиненні інкримінованих їм злочинів за таких обставин.

На початку листопада 2006 року ОСОБА_9, перебуваючи на території ТОВ "Орія", яке розташовано в селі Черкас Білоцерківського району Київської області, повторно таємно викрав розбірний металевий гараж, який належав потерпілому ОСОБА_13, вартістю 2 525 гривень.

30 грудня 2008 року приблизно о 22-й годині ОСОБА_9 та ОСОБА_8, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння та знаходячись на автостанції "Дачна" в місті Києві, за попередньою змовою між собою, вирішили вчинити напад на водія таксі з метою заволодіння його автомобілем та умисне вбивство таксиста.

Приготувавши для вчинення злочину газовий балончик та ніж, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 підійшли до автомобіля-таксі НОМЕР_1, домовилися з його водієм ОСОБА_11 про поїздку за місто, та, сівши в автомобіль, їздили по селах Києво-Святошинського району Київської області. У селі Гурівщина, на прохання ОСОБА_9, який сидів на задньому пасажирському сидінні, ОСОБА_11 зупинив автомобіль.

З метою вчинення умисного вбивства з корисливих мотивів та заволодіння транспортним засобом, діючи згідно з досягнутою раніше домовленістю, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, який сидів поруч з водієм, напали на ОСОБА_11, завдали йому удару ножем у шию, спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження у виді колото-різаного поранення середньої третини шиї справа, пошкодження нижньої долі щитовидної залози, стравоходу та гортані, кровотечі з нижньої щитовидної артерії, поріз гортані.

Після цього, ОСОБА_9, витягнувши ОСОБА_11 на заднє сидіння автомобіля та, тримаючи його голову між стійкою та задніми лівими дверима, почав стискувати цими дверима шию потерпілого.

Скориставшись тим, що ОСОБА_11 втратив свідомість, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 заволоділи його грошима та іншим майном на загальну суму 1 978 гривень.

Вважаючи, що ОСОБА_11 мертвий, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 помістили його в багажник автомобіля з метою вивезти тіло подалі від населених пунктів. ОСОБА_9 сів за кермо автомобіля, а ОСОБА_8 – поруч та поїхали в напрямку села Бишів Макарівського району Київської області. З метою пересвідчитись, що ОСОБА_11 помер, ОСОБА_8 вийшов з автомобіля та відкрив багажник і, побачивши, що потерпілий подає ознаки життя, застосував до нього газовий балончик.

Після цього ОСОБА_9 та ОСОБА_8 під’їхали до АЗС "Асоціація України", яка розташована в селі Бишів, щоб заправити автомобіль пальним. У той час, коли автомобіль від’їжджав від АЗС, ОСОБА_11, отямившись, відкинув заднє сидіння автомобіля, вибрався із багажника в салон та через задні праві двері утік, а автомобіль під керуванням ОСОБА_9 продовжив рух. Злочинний намір ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не був доведений до кінця у зв’язку з утечею ОСОБА_11 та надання йому після цього своєчасної медичної допомоги.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_9 та ОСОБА_8 заволоділи автомобілем, що належав ОСОБА_12, вартістю 90 244 гривні та іншим майном потерпілого на загальну суму 95 975 гривень, паспортом і особистими документами ОСОБА_11: дублікатом картки фізичної особи – платника податків, талоном до посвідчення водія, дорученням на право керувати транспортним засобом, полісом страхування "Каско" та "Цивільна страховка", медичною довідкою, технічним паспортом на автомобіль НОМЕР_2 на ім’я ОСОБА_12

18 січня 2009 року ОСОБА_9 та ОСОБА_8 приблизно о 20-й годині, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в селищі Попільня Житомирської області, за попередньою змовою між собою, приготувавши для вчинення злочину ніж та газовий балончик, вирішили знову вчинити напад на водія таксі з метою заволодіння його автомобілем та умисне вбивство таксиста.

З цією метою вони підійшли до автомобіля-таксі НОМЕР_3 та домовились з його водієм ОСОБА_14 про поїздку по селах Сквирського району Київської області. У с. Шамраївка ОСОБА_14, на вимогу ОСОБА_9, який сидів на задньому сидінні, зупинив автомобіль.

Діючи в межах раніше досягнутої домовленості, ОСОБА_9 завдав ОСОБА_14 не менше двох ударів ножем область шиї та правої щоки, спричинивши йому колото-різану рану, що проникає в м’язи та органи шиї, глибина якої 10 см, перерізавши праву лицьову артерію, розрізавши праву загальну сонну артерію та стравохід.

Побачивши, що ОСОБА_14 намагається чинити опір ОСОБА_9, ОСОБА_8 з метою подолання опору потерпілого застосував до нього газовий балончик. Злякавшись за своє життя, ОСОБА_14 вискочив з автомобіля, маючи намір утекти. Проте ОСОБА_9 та ОСОБА_8 почали наздоганяти потерпілого і побачили його неподалік лежачим обличчям до землі.

Заволодівши майном потерпілого на загальну суму 1 970 гривень, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 завантажили його тіло в багажник автомобіля, відвезли у безлюдне місце та приховали.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_9 та ОСОБА_8 заволоділи транспортним засобом ОСОБА_14 вартістю 40 881 гривень, його паспортом та особистими документами: посвідченням водія, дублікатом картки фізичної особи – платника податків, медичною довідкою, посвідченням особи, яка є учасником громадського формування, тимчасовим посвідченням, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

У своїй касаційній скарзі засуджений ОСОБА_8 посилається на те, що вирок не підписаний одним із суддів, зазначає про порушення його права на захист та вважає, що призначене йому покарання є надмірно суворим.

Зі змісту скарги вбачається, що ОСОБА_8 просить вирок апеляційного суду щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Захисник засудженого ОСОБА_8 – ОСОБА_7 у касаційній скарзі також посилається на призначення ОСОБА_8 надмірно суворого покарання та просить вирок апеляційного суду щодо його підзахисного змінити і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Засуджений ОСОБА_9 в своїй касаційній скарзі та доповненнях до неї посилається на призначення йому надмірно суворого покарання. Просить вирок апеляційного суду щодо нього змінити – призначити йому покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України; пояснення засуджених та їх захисника на підтримку поданих касаційних скарг; пояснення потерпілих та думку прокурора про необхідність залишення скарг без задоволення, а судового рішення щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_8 – без зміни; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у вчиненні ними зазначених у вироку злочинів відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами і є обґрунтованим.

Так, ОСОБА_9 повністю визнав себе винним у вчиненні крадіжки розбірного металевого гаража, що належав ОСОБА_13 Його вина за цим епізодом також підтверджується показаннями потерпілого, свідка ОСОБА_15 та іншими доказами, яким суд дав оцінку у вироку. Дії ОСОБА_9 за цим епізодом правильно кваліфіковано судом за ч.2 ст. 185 КК України.

Не викликає сумніву у колегії суддів і правильність висновку апеляційного суду щодо доведеності винності ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у вчиненні й інших злочинів, за які їх засуджено.

Як видно з матеріалів справи, в судовому засіданні ОСОБА_9 та ОСОБА_8, хоча лише частково визнавали себе винними у вчиненні замаху на вбивство ОСОБА_11 та вбивства ОСОБА_14, фактично не заперечували своєї причетності до цих злочинів.

Так, ОСОБА_9 даючи показання щодо замаху на вбивство ОСОБА_11, зазначав, що запропонував ОСОБА_8 вчинити напад на таксиста та заволодіти його автомобілем. Твердив ОСОБА_9 і про те, що саме він приставив до шиї водія таксі ніж та за допомогою ОСОБА_8 засунув цей ніж у шию ОСОБА_11 Потім потерпілого завантажили в багажник автомобіля, яким заволоділи, проте ОСОБА_11 зумів утекти.

Аналогічні показання за цим епізодом дав у судовому засіданні і ОСОБА_8

За епізодом убивства ОСОБА_14 та заволодіння його автомобілем ОСОБА_9 зазначав, що не він, а ОСОБА_8 завдав потерпілому удару ножем у шию. При цьому ОСОБА_9 твердив, що він під час нападу тримав таксиста та заглушив двигун автомобіля. Не заперечував ОСОБА_9 і того, що разом із ОСОБА_8 вивіз у багажнику автомобіля труп ОСОБА_14 у безлюдне місце.

У той же час ОСОБА_8, не заперечуючи попередньої змови з ОСОБА_9 на вчинення злочину, стверджував, що саме ОСОБА_9 завдав ОСОБА_14 удару ножем у шию, а він заглушив двигун автомобіля та бризнув в обличчя потерпілого з газового балончика.

Виступаючи в дебатах, ОСОБА_9 зізнався у вчиненні всіх інкримінованих йому злочинів та зазначив,, що саме він а не ОСОБА_8 завдав ОСОБА_14 удару ножем у шию.

За показаннями потерпілого ОСОБА_11 він на замовлення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 возив їх за вказаним ними маршрутом. Зупинившись на їх прохання, помітив, що ОСОБА_9 кидається на нього з ножем і встиг схопитися за лезо ножа та відвести удар. Потім ОСОБА_9 допоміг ОСОБА_8 і вони вдвох пробили йому горло, незважаючи на благання не вбивати. ОСОБА_11 зазначав, що ОСОБА_9 до того ж ще декілька разів вдарив його головою об двері автомобіля, після чого він втратив свідомість, а отямившись, зрозумів, що його завантажують в багажник автомобіля. Через деякий час, коли автомобіль від’їжджав від автозаправної станції, він (ОСОБА_11А.) зумів утекти.

Свідок ОСОБА_16 стверджував, що наприкінці 2008 року в с. Гурівщина на прохання ОСОБА_9 дав йому ніж, після чого той сів в автомобіль таксі, який поїхав у напрямку Житомирської траси.

За показаннями свідка ОСОБА_17 31 грудня 2008 року до нього на автомобілі "Шкода" чорного кольору приїхали ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а свідок ОСОБА_18 підтвердив, що на прохання ОСОБА_9 звертався до ОСОБА_19, щоб той купив зазначений автомобіль.

Аналогічні показання дав і свідок ОСОБА_19, додавши, що він, з’ясувавши, що автомобіль значиться викраденим, видав його працівникам міліції.

За висновком судово-медичної експертизи у ОСОБА_11 виявлені наступні тілесні ушкодження : колото-різане поранення середньої третини шиї справа з пошкодженням нижньої долі щитовидної залози, стравоходу та гортані; кровотеча з нижньої щитовидної артерії; парез гортані. Вказані тілесні ушкодження утворилися від дії колючо-ріжучого предмета, яким міг бути ніж та є тяжкими тілесними ушкодженнями, небезпечними для життя.

Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що його син ОСОБА_14 у вільний від роботи час надавав послуги таксі. 19 січня 2009 року йому стало відомо, що син загинув, а його труп знайдено у Сквирському районі.

Свідок ОСОБА_20 пояснив, що 18 січня 2009 року ввечері він на своєму автомобілі возив ОСОБА_8 та ОСОБА_9 по Сквирському району, декілька разів вони виходили з автомобіля, комусь телефонували, розпитували про технічний стан автомобіля, а потім попросили зупинитися на дорозі і почекати, проте він не погодився і на прохання цих пасажирів відвіз їх в Попільню. Наступного ранку, коли він дізнався про зникнення ОСОБА_14, розповів іншим таксистам про двох підозрілих пасажирів, а через деякий час стало відомо, що ОСОБА_14 вбито.

Згідно з даними протоколу огляду місця події від 19.01.2009 року неподалік від правого узбіччя автодороги Руда – Великополовецьке виявлено труп ОСОБА_14 з ознаками насильницької смерті (т.1, а.с 4-18).

При особистому огляді ОСОБА_21 21 січня 2009 року було виявлено та вилучено документи на автомобіль та інші документи, що належали ОСОБА_14 (т.1, а.с. 56-58).

Під час відтворення обстановки і обставин події ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на місці вчинення злочину детально розповіли про обставини вбивства ОСОБА_14 та заволодіння його автомобілем і документами (т.1, а.с 204-229,234-255).

За висновком судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_14 настала від колото-різаної рани шиї з пошкодженням сонної артерії справа, трахеї, стравоходу, що ускладнилося крововтратою (т.2, а.с. 134-135).

Оцінивши ці та інші докази в справі, апеляційний суд дійшов правильного висновку про вчинення зазначених злочинів саме ОСОБА_9 та ОСОБА_8 і правильно кваліфікував їх дії за ч. 2 ст. 15, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, п. п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 289, ч.3 ст. 357 КК України.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_8 про порушення його права на захист є необґрунтованими. Засуджений не зазначає, у чому виявилося це порушення, а з матеріалів справи вбачається, що захист ОСОБА_8 під час досудового слідства та в судовому засіданні здійснював адвокат ОСОБА_7

Безпідставними є й доводи касаційної скарги ОСОБА_8 про те, що вирок не підписаний одним із суддів. Як видно з матеріалів справи, вирок відповідно до вимог ст. 339 КПК України підписано усіма суддями, які брали участь у розгляді справи.

З урахуванням ступеня тяжкості вчинених засудженими злочинів, даних про їх особу, належним чином умотивувавши своє рішення у цій частині, апеляційний суд призначив ОСОБА_8 та ОСОБА_9 покарання у виді довічного позбавлення волі.

Колегія суддів вважає, що призначене засудженим покарання відповідає вимогам ст.ст. 64, 65 КК України, а тому підстав для його пом’якшення, про що йдеться в касаційних скаргах ОСОБА_8, ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_7, не вбачає.

Отже, при перевірці справи в касаційному порядку не виявлено будь-яких передбачених ст. 398 КПК України підстав для зміни чи скасування вироку щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а тому немає й підстав для задоволення касаційних скарг.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

касаційні скарги засуджених ОСОБА_8, ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Київської області від 17 серпня 2009 року щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 – без зміни.