Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 19 січня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.

За вироком Сніжнянського міського суду Донецької області від 16 січня 2009 року

засуджений: за ч. 1 ст. 115 КК України до позбавлення волі на 11 років; за ч. 1 ст. 129 КК України до арешту на 6 місяців.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів суд визначив ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.

Крім того, суд вирішив стягнути з ОСОБА_1 - 596 грн 10 коп на користь виконкому Сніжнянської міської ради; 131 грн 83 коп. на користь міської лікарні №2 м. Сніжне.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 18 серпня 2009 року вирок суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що 01 вересня 2008 року, близько 19 год. 30 хв., на вул. Клочкова у м. Сніжне Донецької області, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, під час конфлікту, що виник на ґрунті особистих неприязних стосунків, він погрожував вбивством потерпілій ОСОБА_2, яка мала реальні підстави побоюватись здійснення цієї погрози, оскільки при цьому засуджений штовхнув її у плече, а коли вона упала ОСОБА_1, продовжуючи погрожувати вбивством, завдав їй удари ногами у різні частини тіла, а потім схопив потерпілу за шию і почав душити, спричинивши потерпілій легкі тілесні ушкодження. Протиправні дії ОСОБА_1 намагалась припинити потерпіла ОСОБА_3 Засуджений їй теж погрожував вбивством і завдав удар кулаком в обличчя. Після цього він побіг до себе додому - АДРЕСА_1, де взяв два кухонних ножа і, повернувшись на місце подій, продовжував висловлювати ОСОБА_3 погрози вбивством, приставляючи ніж до грудей ОСОБА_3, у зв’язку з чим потерпіла мала реальні підстави побоюватись здійснення цієї погрози. Намагаючись захиститись, вона вхопилась за лезо ножа. Засуджений вирвав ніж з рук потерпілої, спричинивши їй легкі тілесні ушкодження у вигляді ран 2-го та 3-го пальців лівої руки.

15 вересня 2008 року, приблизно о 20 год. 00 хв., ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, біля буд. АДРЕСА_1, під час конфлікту з потерпілим ОСОБА_4, що виник на ґрунті особистих неприязних стосунків, з метою вчинення умисного вбивства потерпілого, завдав йому численних ударів руками та ногами у голову та інші частини тіла. Коли потерпілий упав, засуджений продовжив бити його ногами в груди. Крім того, підібравши у дворі указаного будинку дерев’яний держак від лопати, він повернувся до потерпілого і знову завдав йому численних ударів ногами, а також держаком від лопати, у тому числі, у груди та по голові. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілий 16 вересня 2008 року помер.

У касаційній скарзі, як видно із її змісту, засуджений просить скасувати як вирок суду першої інстанції, так і ухвалу апеляційного суду, а справу направити на нове розслідування, посилаючись на допущені порушення кримінально-процесуального законодавства, неправильне застосування кримінального закону, неповноту та однобічність слідства, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи у частині його засудження за ч.1 ст. 115 КК України.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі засудженого, колегія суддів вважає, що його скаргу слід залишити без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни в касаційному порядку судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, крім постановлених апеляційним судом як судом першої інстанції, можуть бути – істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

У зв’язку з цим, перевірка викладених у касаційній скарзі засудженого доводів щодо неповноти судового слідства, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи до компетенції касаційного суду не відноситься.

Крім того, як видно із ухвали апеляційного суду, аналогічного змісту доводи, зокрема щодо обґрунтованості його засудження за ч.1 ст. 115 КК України, викладені в апеляції засудженого, були предметом розгляду апеляційною інстанцією, яка визнала їх безпідставними, зазначивши у своїй ухвалі, згідно вимог ст. 377 КПК України, мотиви прийнятого рішення.

Що стосується посилань у скарзі засудженого на те, що він захищався від нападу потерпілого ОСОБА_4, на відсутність у нього умислу на вбивство потерпілого, то колегія суддів вважає ці доводи надуманими і такими, що суперечать встановленим по справі даним.

Приймаючи до уваги встановлені судом першої інстанції обставини заподіяння засудженим тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4, у тому числі, стосовно характеру заподіяння цих ушкоджень, їх кількості та локалізації, колегія суддів вважає правильними викладені у вироку висновки про наявність у діях засудженого умислу на вчинення умисного вбивства потерпілого.

Кваліфікація дій засудженого за ч. 1 ст. 115 КК України є правильною. Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 129 КК України у скарзі не оспорюється.

В результаті перевірки матеріалів справи встановлено, що як під час досудового слідства, так і у ході судового розгляду були дотримані вимоги закону щодо забезпечення прав ОСОБА_1 на захист. Йому своєчасно роз’яснювались його процесуальні права, у тому числі і на захист. Також своєчасно вирішувались питання допуску захисника до участі у справі.

Безпідставними і такими, що суперечать матеріалам справи вважає колегія суддів викладені у скарзі засудженого доводи про те, що під час слідства не було взято до уваги той факт, що він страждає на психічне захворювання і перебуває на обліку у психіатра.

Як вбачається з матеріалів справи 10 вересня 2008 року та 07 жовтня 2008 щодо ОСОБА_1 було проведені судово-психіатричні експертизи, висновки яких свідчать, що на час вчинення указаних у вироку неправомірних дій засуджений на психічні захворювання, які б позбавляли його можливості усвідомлювати свої дії і керувати ними, не страждав.

Питання призначення засудженому покарання суд першої інстанції вирішив відповідно до положень, передбачених ст. 65 КК України і будь-яких підстав для його пом’якшення колегія суддів не вбачає.

Інших істотних порушень кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і винести законне та обґрунтоване рішення по справі не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.