Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Київ 19 січня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Рівненської області на ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 10 лютого 2009 року щодо ОСОБА_5.

Вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 14 листопада 2008 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин Російської Федерації,

не працюючий, на території України не судимий,

засуджений за ст. 286 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 10 000 грн. відшкодування матеріальної шкоди і 25 000 грн. – моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 10 лютого 2009 року вирок змінено, постановлено вважати ОСОБА_5 засудженим за ст. 286 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, ОСОБА_5 з-під варти звільнено негайно, в решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнаний винуватим у тому, що він 22 лютого 2008 року приблизно о 4 годині, керуючи автомобілем "ВАЗ-21102" у стані алкогольного сп’яніння тяжкого ступеню та рухаючись по автодорозі Федорівка-Клесів, порушив правила безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, внаслідок чого сталася ДТП, у результаті якої пасажир автомобіля ОСОБА_8 загинув на місці події.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати ухвалу і направити справу на новий апеляційний розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону і надмірною м’якістю покарання, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не мав підстав для звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням та не зазначив їх в ухвалі.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала касаційне подання та звернула увагу колегії суддів на те, що місцевим судом безпідставно визнано обтяжуючою обставиною настання тяжких наслідків у виді смерті потерпілого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання прокурора, колегія суддів вважає, що касаційне подання задоволенню не підлягає.

Обставинами, що пом’якшують покарання ОСОБА_5, місцевий суд визнав його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Суд апеляційної інстанції врахував зазначені обставини та мотивував свій висновок про можливість виправлення ОСОБА_5 без відбування покарання також тим, що шкода потерпілій ОСОБА_7 відшкодована в повному обсязі. У заяві потерпілої на адресу місцевого суду, яка міститься в матеріалах кримінальної справи, вказано, що їй відшкодовано матеріальну й моральну шкоду в розмірі 25 000 грн., та що вона не заперечує проти апеляції захисника засудженого, в якій ідеться про звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням.

За наведених обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення подання прокурора і скасування ухвали суду апеляційної інстанції.

Разом із тим, виходячи за межі касаційних вимог подання прокурора, колегія суддів вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини судових рішень відносно ОСОБА_5 обтяжуючу покарання обставину – настання тяжких наслідків у виді смерті потерпілого, яка врахована місцевим судом усупереч положенням ч.4 ст. 67 КК України, так як спричинення смерті потерпілого є кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, -

касаційне подання заступника прокурора Рівненської області залишити без задоволення.

Із мотивувальної частини вироку Сарненського районного суду Рівненської області від 14 листопада 2008 року та ухвали Апеляційного суду Рівненської області від 10 лютого 2009 року щодо ОСОБА_5 виключити обтяжуючу покарання обставину настання тяжких наслідків у виді смерті потерпілого. В решті судові рішення залишити без зміни.