Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 19 січня 2010 року касаційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 6 листопада 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 3 квітня 2009 року по справі за її скаргою на постанову про закриття кримінальної справи,

24 вересня 2007 року слідчим з ОВС прокуратури м. Тернополя, кримінальну справу, порушену 23 грудня 2005 року, провадженням закрито у зв’язку з відсутністю в діях нотаріуса Першої Тернопільської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 ознак злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України. В порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_7 відмовлено у зв’язку з відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України.

Підставою для порушення кримінальної справи слугували неодноразові звернення дружини ОСОБА_8 – ОСОБА_6 про те, що 12 червня 2003 року нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 без участі заповідача ОСОБА_8 було складено та оформлено від його імені заповіт, згідно якого останній заповів належний йому на праві приватної власності житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами від АДРЕСА_1 та все інше своє майно дочці від першого шлюбу – ОСОБА_9

Під час досудового слідства не здобуто достатніх і допустимих доказів зазначеного вище, в зв’язку з чим кримінальну справу було закрито на підстав п.2 ст. 6 КПК України.

Постановою місцевого суду вказану постанову слідчого залишено без зміни.

Судом зазначено, що, оскільки факти викладені в заяві ОСОБА_6 під час досудового слідства не знайшли свого підтвердження, слідчим правомірно закрито провадження у справі на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.

Ухвалою апеляційного суду постанова місцевого суду залишена без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення та постанову слідчого як незаконні та направити справу на нове розслідування. Зазначає що матеріали дослідчої перевірки сфальсифіковано, посилається на численні порушення кримінально-процесуального закону при розгляді справи судами.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про залишення судових рішень без зміни, представника ОСОБА_6 ОСОБА_5, який просив задовольнити касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у її задоволенні необхідно відмовити з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, судом першої інстанції було вжито всі передбачені законом заходи для повного та об’єктивного вирішення справи.

Дослідивши відповідно до вимог ст. 236-6 КПК України матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про закриття кримінальної справи, суд обґрунтовано зазначив, що слідчим при його постановлені виконані вимоги ст.ст. 213, 214 КПК України.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що під час досудового слідства не здобуто достатніх даних на підтвердження того, що ОСОБА_8 не відвідував Першу Тернопільську державну нотаріальну контору і що посвідчення заповіту відбувалося у його відсутність чи проти його волі, як про те зазначала ОСОБА_6 у своїх зверненнях.

Висновком почеркознавчої експертизи № 04/28 від 10 березня 2006 року, проведеної Науково-дослідницьким експертно-криміналістичним центром при УМВСУ в Тернопільській області встановлено, що всі рукописні записи і підписи в заповіті ВАК 121387 від 12 червня 2003 року виконано однією особою – ОСОБА_8

Проведеною слідчим виїмкою документів в філії "Тернопільського Центрального відділення Промінвестбанку" було встановлено, що 12 червня 2003 року ОСОБА_8 сплатив державне мито за виконання нотаріальних дій.

Предметом перевірки під час досудового слідства були також і матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_9 про визнання недійсним заповіту ОСОБА_8, у задоволенні якого рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 14 грудня 2004 року було відмовлено. Апеляційним судом вказане рішення залишено без зміни.

Доводи, наведені у касаційній скарзі ОСОБА_6 аналогічні за змістом доводам її апеляції, які ретельно перевірялись судом апеляційної інстанції і не знайшли свого підтвердження.

Апеляційний розгляд справи проведений відповідно до вимог закону. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону при дослідженні матеріалів справи та застосуванні норм закону, які можуть бути безумовною підставою для скасування або зміни судових рішень, не встановлено.

За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_6 не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,

касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 6 листопада 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 3 квітня 2009 року по справі за скаргою ОСОБА_6 на постанову слідчого від 24 вересня 2007 року про закриття кримінальної справи – без зміни.