Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 січня 2010 року матеріали справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2009 року,

8.10.2009р. ОСОБА_1 звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з скаргою на постанову заступника прокурора Миколаївської області від 28 вересня 2009 року про порушення кримінальної справи щодо нього за ч.1 ст. 375, ч.1 ст. 366 КК України.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 жовтня 2009 року скарга ОСОБА_1 на зазначену постанову прокурора залишена без задоволення.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2009 року апеляція ОСОБА_1 залишена без задоволення, а постанова суду - без зміни.

У касаційній скарзі, як видно з її змісту, ОСОБА_1 просить постанову суду і ухвалу апеляційного суду скасувати у зв’язку з істотними порушеннями кримінально – процесуального закону. Посилається на те, що в його діях відсутні ознаки злочинів, передбачених ч.1 ст. 375, ч.1 ст. 366 КК України. Вважає, що в органів прокуратури не було достатніх даних, які б вказували на наявність ознак зазначених злочинів. Судами не враховано те, що його діями не заподіяна і не могла бути заподіяна істотна шкода фізичним чи юридичним особам, суспільству або державі, тому його дії через малозначність не становлять суспільної небезпеки.

Заслухавши доповідача, прокурора, який вважав, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 126 Конституції України закріплено те, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про статус суддів України" однією із гарантій самостійності і незалежності суддів є особливий порядок притягнення їх до відповідальності та звільнення.

Під особливим порядком притягнення до відповідальності судді слід розуміти, що при порушенні кримінальної справи щодо судді має бути дотриманий не тільки порядок, встановлений ст.ст. 94- 98 КПК України, а і забезпечена при цьому більш ретельна перевірка заяв і скарг на дії судді з тим, щоб передчасно не дискредитувати його і не створювати у суспільстві негативне відношення до суддів.

Відповідно до п.2 ст. 11 Закону України " Про статус суддів", всі державні органи, установи та організації, органи місцевого самоврядування, громадяни та їх об’єднання, зобов’язані поважати незалежність судових органів і не посягати на них.

Цих вимог Конституції України (254к/96-ВР) і законів України при порушенні кримінальної справи щодо судді не дотримано.

Статтею 94 КПК України, встановлений вичерпний перелік приводів і підстав до порушення кримінальної справи.

Як вбачається з постанови заступника прокурора Миколаївської області від 28 вересня 2009 року, кримінальну справу щодо судді Березнегуватського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 за ч.1 ст. 375, ч.1 ст. 366 КК України було порушено на підставі матеріалів перевірки, проведеної в.о. прокурора Березнегуватського району, який не приймав участі в судовому засіданні при розгляді суддею подання слідчого про обрання міри запобіжного заходу щодо двох осіб, хоча у постанові і протоколі судового засідання зазначено, що прокурор приймав участь у цьому засіданні.

Розглядаючи скаргу ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи щодо нього, суд послався на те, що приводом для порушення кримінальної справи є безпосереднє виявлення в.о. прокурора Березнегуватського району ознак злочину, про що ним складено рапорт і прокуратурою була проведена перевірка в порядку ст. 97 КПК України, а саме витребувані необхідні документи, відібрані пояснення від в.о. прокурора Березнегуватського району, начальника ІТТ Березнегуватського РВ УМВС України в Миколаївській області, оперативного чергового Березнегуватського РВ, старшого слідчого СВ Березнегуватського РВ, та інших. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що у заступника прокурора Миколаївської області було достатньо приводів і підстав відповідно до ст. 94 КПК України для винесення постанови про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 375, ч.1 ст. 366 КК України.

Однак, з такими висновками суду погодитись не можна.

За змістом ст. 2368 КПК України, розгляд скарги на постанову про порушення кримінальної справи має провадитися суддею місцевого суду, який у судовому засіданні повинен перевірити, зокрема, чи є в заяві або повідомленні про злочин, матеріалах дослідчої перевірки, дані, які вказують на ознаки такого діяння, чи достатньо їх для того, щоб розпочати процедуру досудового слідства, чи немає обставин, передбачених ст. 6 КПК України, які виключають провадження в кримінальній справі.

Крім того, відповідно до ч.15 ст. 2368 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи.

Як видно із справи, рапорт прокурора, який подавав апеляцію і є учасником процесу, про порушення суддею процедури розгляду подання слідчого, не можна вважати безпосереднім виявленням ним ознак злочину в діях судді, який розглядав це подання, оскільки такий документ (рапорт) може бути лише підставою до перевірки зазначених у ньому обставин відповідно до ст. 97 КПК України і ніяк не є і не може вважатися приводом до порушення кримінальної справи за ознакою безпосереднього виявлення прокурором ознак злочину.

Як видно із постанови про порушення кримінальної справи від 29.09.2009р., заступник прокурора області взагалі не вказав приводи і підстави до порушення справи, а виклав обставини порушення суддею процедури розгляду подання слідчого, викладеного у рапорті в.о. прокурора Березнегуватського району.

Відповідно до ч.2 ст. 94 КПК України справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

В порушення вимог цього закону суд, розглядаючи скаргу ОСОБА_1, не звернув увагу на те, що відповідно до вимог ст. 1652 КПК України, подання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою розглядається суддею одноособово, і він мав повноваження винести відповідну постанову. Порушення ж ним порядку (процедури) розгляду подання є підставою, за наявності апеляції до перегляду цього судового рішення в апеляційному порядку.

Дана процедура була витримана і прокурор, який, за його словами, не брав участі у розгляді подання, подав апеляцію до апеляційного суду, яка була розглянута і рішення судді як таке, що не відповідає процедурі його постановлення було скасовано, а подання слідчого направлено на новий судовий розгляд в іншому складі.

За таких обставин, коли рішення судді було переглянуто і скасовано в порядку передбаченому КПК України (1001-05) , та при відсутності інших даних, які б вказували на те, що суддя був зацікавлений у прийнятті неправосудного рішення, чи вчинив ці дії умисно, у районного суду не було достатніх підстав вважати постанову про порушення кримінальної справи щодо судді такою, що відповідає вимогам ст.ст. 94 КПК України.

Крім того, відповідно до ст. 31 Закону України "Про статус суддів", скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у винесенні цього рішення, якщо при цьому не було допущено умисного порушення закону чи несумлінності, що потягло за собою істотні наслідки. Ніяких істотних наслідків від дій ОСОБА_1 не встановлено і не має, оскільки його рішення скасоване і переглянуте повторно. Не має у матеріалах перевірки будь – яких даних про наявність у ОСОБА_1 умислу на постановлення завідомо неправдивого рішення та на службове підроблення.

Апеляційний суд перевіряючи матеріали справи, формально віднісся до доводів апеляції, не звернув уваги на порушення вимог закону судом першої інстанції, і залишив постанову суду без зміни.

Тому колегія суддів вважає, що постанова суду і ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді матеріалів справи, суду необхідно дотриматися вимог ст. 2368 КПК України, перевірити належним чином достовірність приводів і підстав для порушення кримінальної справи, та достатніх даних, які вказують на наявність ознак злочину, і в залежності від встановленого, прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2009 року за скаргою ОСОБА_1 скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд.