Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

засудженого ОСОБА_5,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 січня 2010 року кримінальну справу за касаційними поданнями прокурорів, які брали участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_5 і його захисника ОСОБА_6 на вирок апеляційного суду м. Києва від 11 червня 2009 року.

Вказаним вироком засуджено:

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше судимого:

- 15 лютого 1990 року за ч.3 ст. 81, ч. 2 ст. 140 КК України на 3 роки позбавлення волі з відстрочкою відбування покарання на два роки;

- 26 лютого 1991 року за ч. 3 ст. 140, ч. 2 ст. 140 КК України на п’ять років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 14 червня 2000 року ч. 3 ст. 141 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією майна,

- за ч.4 ст. 187 КК України на п’ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за п.п. 6,12 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України ОСОБА_5 визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

За вироком суду ОСОБА_5 засуджено за вчинення таких злочинів.

04 травня 2007 року в АДРЕСА_1 ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_7, засудженим за цей злочин вироком апеляційного суду м. Києва від 28 травня 2008 року, вчинив розбійний напад на ОСОБА_8, поєднаний із проникненням у її житло, під час якого з корисливих мотивів умисно вбив потерпілу.

Як визнав у вироку суд, під час нападу на ОСОБА_8 зазначені особи з метою позбавлення її життя завдали декілька ударів в голову, а потім, заштовхавши у рот кляп тісно перемотали її шию підібраними на місці кофтою і штанями, надягли на голову поліетиленовий пакет та перемотали голову в декілька шарів скотчем і зв’язали ним руки й ноги. Смерть ОСОБА_8 настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми

Після цього ОСОБА_5 і ОСОБА_7 заволоділи майном потерпілої ОСОБА_8 на загальну суму 39 515 грн.

У касаційних поданнях прокурори порушують питання про зміну вироку щодо ОСОБА_5 та виключення з його обвинувачення кваліфікуючої ознаки ч. 4 ст. 187 КК України – вчинення злочину повторно. Зазначають, що ОСОБА_5 на підставі ч.1 ст. 70 КК України слід остаточно визначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання довічним позбавленням волі. Стверджують, що суд, у порушення вимог ст. 275 КПК України, безпідставно стягнув з ОСОБА_7 судові витрати, тоді як цим вироком його засуджено не було.

Просять також виключити із вступної частини вироку посилання на судимість ОСОБА_5 відповідно за вироками Радянського районного суду м. Києва від 15 лютого 1990 року та Київського міського суду від 26 лютого 1991 року.

У касаційній скарзі та доповненні до неї засуджений ОСОБА_5 просить скасувати вирок, а справу направити на нове розслідування. На обґрунтування цього зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні. Стверджує, що його умислом охоплювалося лише напад на потерпілу з метою заволодіння її майном. Насильство до потерпілої застосовував ОСОБА_7, який і повинен нести відповідальність за її вбивство. Зазначає, що суд безпідставно поклав в основу обвинувального вироку показання ОСОБА_7 та інших свідків, які є зацікавленими особами і обмовили його у вчиненні вбивства ОСОБА_8 У доповненні до касаційної скарги ОСОБА_5 просить пом’якшити йому покарання і замінити довічне позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк.

Захисник ОСОБА_6 в касаційній скарзі наводить аналогічні доводи що і в скарзі засудженого ОСОБА_5 та просить скасувати вирок щодо його підзахисного, а справу направити на нове розслідування або на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційні подання, а касаційні скарги засудженого та його захисника - частково, пояснення засудженого ОСОБА_5 який просив задовольнити його та захисника касаційні скарги, колегія суддів, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в поданнях та скаргах доводи, вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винності засудженого ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного злочину є обґрунтованими.

Як встановлено перевіркою матеріалів кримінальної справи, досудове слідство і судовий розгляд проведено відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, обставини справи досліджено всебічно, повно й об’єктивно, а викладені у вироку висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені детально наведеними у вироку доказами.

Судом першої інстанції ретельно перевірялися доводи засудженого ОСОБА_5 і його захисника, аналогічні тим, які викладені у їх касаційних скаргах, про те, що умислом першого охоплювався лише напад на потерпілу з метою заволодіння її майном, що він не брав участі у позбавленні життя ОСОБА_8, не бажав її смерті, а тілесні ушкодження потерпілій були заподіяні ОСОБА_7

Викладені у вироку мотиви визнання цих доводів безпідставними колегія суддів вважає аргументованими, такими, що відповідають матеріалам справи.

Так, суд правильно послався на показання засудженого ОСОБА_7, які він давав у ході досудового слідства, що прямо викривають ОСОБА_5 у вчиненні за попередньою змовою розбійного нападу на ОСОБА_8 і її умисного вбивства.

Зокрема, з цих показань убачається, що ініціатором вчиненого розбійного нападу на ОСОБА_8 був ОСОБА_5 і саме останній завдавав удари потерпілій, зв’язував її руки скотчем та обмотував ним голову, а він (ОСОБА_7.) утримав у цей час потерпілу й обмотував скотчем її ноги.

Ці показання ОСОБА_7 підтвердив при відтворенні обстановки й обставин події, де в присутності понятих докладно відтворив обставини, за яких він разом з ОСОБА_5 спланували і вчинили напад на ОСОБА_8, під час якого її вбили та заволоділи майном.

Враховуючи наведене й те, що показання ОСОБА_7 істотних суперечностей не містили і відповідали іншим об’єктивним доказам у справі, рішення суду про покладення зазначених показань в основу вироку є обґрунтованим.

А тому твердження в скаргах про те, що вбивство ОСОБА_8 засуджений ОСОБА_7 вчинив сам, є безпідставними і спростовуються наведеними у вироку доказами, з якими погоджується і колегія суддів.

Фактичні обставини справи, викладені в показаннях ОСОБА_7 у ході досудового слідства щодо механізму нанесення ним спільно з ОСОБА_5 потерпілій ударів у голову, локалізації інших тілесних ушкоджень у останньої, повністю узгоджуються з висновками судово-медичної експертизи.

За її висновками на трупі ОСОБА_8 виявлені крововиливи в області нижньої та верхньої повік обох очей, в області верхньої губи з переміщенням на спинку носа, крововиливи в м’які тканини голови в лобній та скронево-тім’яній областях, в потиличній області під м’яку оболонку та шлуночки головного мозку, які виникли при житті від дії тупих предметів, можливо рук та ніг.

Смерть ОСОБА_8 настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми.

Оцінивши зазначені докази в сукупності, суд обґрунтовано дійшов висновку, що дії ОСОБА_5 були спрямовані на умисне вбивство ОСОБА_8 із користі під час розбійного нападу на неї, оскільки про це свідчать не тільки показання ОСОБА_7 на досудовому слідстві, а й дані щодо кількості, характеру, локалізації виявлених у потерпілої тілесних ушкоджень.

Дії засудженого ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 187, п.п. 6,12 ч.2 ст. 115 КК України кваліфіковані правильно.

Питання щодо судових витрат вирішено судом відповідно до вимог кримінально-процесуального закону та з урахуванням вироку постановленого апеляційним судом м. Києва від 28 травня 2008 року щодо ОСОБА_7

Разом з тим колегія суддів вважає помилковою кваліфікацію судом дій засудженого ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 187 КК України за ознакою вчинення розбою повторно, оскільки повторність цього злочину має місце лише в тих випадках, коли йому передували тільки розбій або бандитизм.

Отже, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що з вироку суду підлягає виключенню кваліфікуюча ознака дій ОСОБА_5 у розбійному нападі на ОСОБА_8 - вчинення цього злочину повторно.

Також суд, у порушення вимог ст. 333 КПК України, помилково зазначив у вступній частині вироку про наявність у ОСОБА_5 судимості за вироками Радянського районного суду м. Києва від 15 лютого 1990 року та Київського міського суду від 26 лютого 1991 року, якими його було засуджено відповідно: за ч. 3 ст. 81, ч.2 ст. 140 КК України 1960 року на три роки позбавлення волі та за ч. 2 і 3 ст. 140 КК України 1960 року на п’ять років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 108 КК України, такими, що не мають судимості, визнаються неповнолітні, засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_5, на час вчинення цих злочинів був неповнолітнім, з дня відбуття ним покарання спливло більше 3-х років протягом яких нового злочину він не вчинив, а тому його слід вважати таким, що не має судимості за ці злочини.

Крім того, встановлені об’єктивні дані у справі свідчать про те, що призначене ОСОБА_5 покарання є занадто суворим.

Відповідно до ст. 64 КК України, довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.

Однак суд, дійшовши висновку щодо необхідності призначення ОСОБА_5 за вбивство ОСОБА_8 такого виду покарання, не навів для цього у вироку переконливих мотивів.

Крім того, призначаючи покарання ОСОБА_5 суд не врахував низку обставин (частково визнав свою вину, має молодий вік, з 3-х років виховувався у дитячому будинку), які свідчать про те, що його виправлення можливе при призначенні йому покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

З огляду на це, та внесених змін до вироку, колегія суддів вважає за можливе пом’якшити призначене ОСОБА_5 покарання за ч. 4 ст. 187, п.п. 6,12, ч.2 ст. 115 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційні подання прокурорів, які брали участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду м. Києва від 11 червня 2009 року щодо ОСОБА_5 змінити.

Пом’якшити призначене йому покарання: за ч.4 ст. 187 КК України до 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за п.п. 6,12, ч. 2 ст. 115 КК України до 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, передбачених ч. 4 ст.187 та п.п. 6,12. ч.2 ст. 115 КК України, ОСОБА_5 остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Виключити з обвинувачення ОСОБА_5 кваліфікуючу ознаку ч. 4 ст. 187 КК України – вчинення цього злочину повторно та із вступної частини вироку виключити посилання про наявність у ОСОБА_5 судимості за вироками Радянського районного суду м. Києва від 15 лютого 1990 року та Київського міського суду від 26 лютого 1991 року.

В решті вирок залишити без зміни.