Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

та засудженого ОСОБА_5

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 14 січня 2010 року кримінальну справу щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за касаційним поданням заступника прокурора м.Севастополя на вирок Гагарінського районного суду м.Севастополя від 20 лютого 2009 року, яким

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

в силу ст. 89 КК України такого, що не має судимості,

засуджено:

- за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;

- за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку 2 роки та передбачених ст. 76 КК України обов`язків.

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

раніше неодноразово судимого за корисливі злочини,

засуджено:

- за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;

- за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку 2 роки та передбачених ст. 76 КК України обов`язків.

За вироком суду ОСОБА_6 та ОСОБА_5 визнано винуватими у тому, що вони в період часу з 3 по 8 липня 2008 року, близько 13 години, за попередньою змовою між собою, проникли на територію дачної ділянки НОМЕР_1 садового товариства "Гранат", звідки таємно викрали вказане у вироку майно ОСОБА_7 на загальну суму 1 100 грн.

10 липня 2008 року, близько 17 години, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою, проникли на територію дачної ділянки №136 садового товариства "Гранат", звідки намагались таємно викрасти вказане у вироку майно ОСОБА_8 на загальну суму 800 грн., але свій умисел до кінця не довели, оскільки їх дії були виявлені членом садового товариства внаслідок чого вони з місця злочини втекли.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо ОСОБА_6 змінити, оскільки у його діях відсутня кваліфікуюча ознака крадіжки-повторність. Стверджує, що до призначеного ОСОБА_5 покарання необгрунтовано застосовано статті 69 та 75 КК України, що призвело до невідповідності призначеного йому покарання тяжкості злочинів та особі винного внаслідок м`якості. З урахуванням наведеного, просить вирок щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання касаційного подання та засудженого ОСОБА_5, котрий вважає постановлений щодо нього вирок, в тому числі й в частині призначеного йому покарання, законним і обгрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що таке підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 32 КК України повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято. Однак, місцевий суд, кваліфікуючи дії ОСОБА_6 за епізодом вчинення крадіжки майна у потерпілої ОСОБА_7, поряд з іншими кваліфікуючими ознаками злочинних дій вказав й таку як "повторність", хоча на час вчинення даного злочину попередні судимості останнього були погашені.

За таких обставин, вказана кваліфікуюча ознака за цим епізодом злочинної діяльності підлягає виключенню з вироку.

Разом з тим, вирок щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд. Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують й обтяжують покарання.

Проте, визнавши ОСОБА_5 винуватим у вчиненні крадіжки майна у потерпілої ОСОБА_7 та замаху на крадіжку майна у потерпілої ОСОБА_8, і призначивши йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, суд належним чином не врахував ступінь тяжкості цих злочинів, а також те, що він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за корисливі злочини, за які відбував покарання, в тому числі й у місцях позбавлення волі.

Крім того, як правильно вказано в поданні прокурора, при прийнятті рішення про звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, суд належним чином не мотивував свого висновку. А отже, вирок щодо ОСОБА_5 не може вважатись законним та обгрунтованим.

При новому судовому розгляді справи суду необхідно усунути зазначені порушення закону та постановити щодо ОСОБА_5 обгрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального законодавства. Якщо буде доведена винуватість ОСОБА_5 у вчиненні вказаних корисливих злочинів, то призначення йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід визнати м’яким.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційне подання заступника прокурора м.Севастополя задовольнити частково.

Вирок Гагарінського районного суду м.Севастополя від 20 лютого 2009 року щодо ОСОБА_6 змінити і виключити з нього за епізодом крадіжки майна потерпілої ОСОБА_7 кваліфікуючу ознаку "повторність", а щодо ОСОБА_5 - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до місцевого суду.