Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

при секретарі судового засідання Антипенку В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02.12.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014 по справі № 812/8228/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02.12.2013, залишеною без змін ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014, позов Товариства задоволено, скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16.09.2013 № 0000151901, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість (ПДВ) на загальну суму в розмірі 9 571 714,00 грн.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ, було прийнято на підставі акту перевірки від 29.08.2013 № 37/19-0/05763797 з питань правомірності декларування бюджетного відшкодування ПДВ за період з 01.05.2011 по 31.01.2012.

У ході вказаної перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що позивач порушив вимоги:

п. 198.6 ст. 198 п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму 9 571 714,00 грн., у тому числі: за травень 2011 року на суму 621 005,00 грн., за червень 2011 року на суму 6 930 348,00 грн., за липень 2011 року на суму 1 178 454,00 грн., за листопад 2011 року на суму 665 884,00 грн., за грудень 2011 року на суму 176 023,00 грн.;

п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 9 571 714,00 грн., у тому числі: за травень 2011 року на суму 621 005,00 грн., за червень 2011 року на суму 6 930 348,00 грн., за липень 2011 року на суму 1 1784 54,00 грн., за листопад 2011 року на суму 665 884,00 грн., за грудень 2011 року на суму 176 023,00 грн.;

абз. а) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, завищено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку всього у сумі 9 571 714,00 грн., у тому числі: за травень 2011 року на суму 621 005,00 грн., за червень 2011 року на суму 6 930 348,00 грн., за липень 2011 року на суму 1 178 454,00 грн., за листопад 2011 року на суму 665 884,00 грн., за грудень 2011 року на суму 176 023 грн.

Такі висновки податкового органу мотивовані тим, що згідно реєстру отриманих податкових накладних Товариством за перевіряємий період до податкового кредиту включено ПДВ в сумі 9 571 714,00 грн. за господарськими операціями з придбання товарів від постачальників - нерезидентів, а саме підприємств Російської Федерації: ТОВ "Силовые машины - завод Реостат", ВАТ "Коломенский завод", ВАТ "Манотомь", ЗАТ "Чебоксарский электроаппаратный завод", ВАТ "Корпорация НПО Риф", ТОВ "Электропром", ВАТ "ВНИКТИ", ВАТ "Синара - тран.машины Людин.ф-л", ТОВ ПК "Бежицкий сталелитейный завод", ДТОВ "Ижевский радиозавод", ДТОВ "ИРЗ-Локомотив", ВАТ "Приборостроительный завод Вибратор", ВАТ "Мосавтостекло", ВАТ "НВА", ВАТ МТЗ "Трансмаш", ТОВ НПК "Дельта Инжиниринг", ВАТ "Пензенский завод точних приборов" за вантажно - митними деклараціями за травень - липень та листопад - грудень 2011 року, які відсутні в базі даних АРМ "Митниця".

На адресу позивача контролюючим органом було направлено запит від 01.08.2013 №1203/10/19-107 з метою отримання ВМД, що підтверджують право підприємства на формування податкового кредиту. Згідно отриманої відповіді від 19.08.2013 № 866-511 Товариство надано ВМД за період травень, червень, липень, листопад, грудень 2011 року, проте жодна ВМД не відповідає ВМД задекларованим у реєстрі отриманих податкових накладних.

Таким чином, оскільки позивачем до податкового кредиту включено ВМД, які не відповідають вимогам Положення про вантажно - митну декларацію, затверджену Постановою КМУ від 09.06.1997 № 574 (574-97-п) та не співпадають ВМД, які були задекларовані в Реєстрі отриманих податкових накладних та ВМД, зареєстровані в базі даних АРМ "Митниця", контролюючий орган дійшов висновку, що податковий кредит задекларований в р. 12.1 Декларації з ПДВ "обсяг придбання, податок на додану вартість, сплачений митним органам" за період травень, червень, липень, листопад, грудень 2011 року не підтверджений первинними документами, а отже у позивача відсутнє право на віднесення сум податку за цими ВМД до податкового кредиту.

Так, відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України).

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексуУкраїни).

А за змістом положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.12 ст. 200 Податкового кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання послуг (робіт), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зокрема виходив з того, що на підтвердження правомірності формування податкового кредиту позивачем до матеріалів справи надано копії спірних вантажно-митних декларацій. Проте з судових рішень не вбачається, що судами досліджувались вказані первинні документи.

Крім того, суди також вказали, що 2011 - 2012 роках правомірність заявлення до бюджетного відшкодування сум ПДВ за травень, червень, липень, листопад, грудень 2011 року вже перевірялася та жодних порушень в частині оформлення ВМД чи заповнення податкових декларацій з реєстрами виданих та отриманих накладних відповідачем не встановлено, що підтверджується довідкою від 27.09.2011 №464/08-3/05763797, рішенням Державною податковою адміністрацією в Луганській області від 29.12.2011 №2564/25-08, актом від 25.01.2012 №7/08-3/05763797, довідкою від 20.02.2012 №29/15-00/05763797, актом від 28.03.2012 №2/15-00/05763797.

Також суди зазначили, що правомірність формування позивачем податкового кредиту в сумі 9 571 714,00 грн. на підставі вантажно - митних декларацій про придбання товарів від постачальників - нерезидентів встановлена також судовими рішеннями, а саме: постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 по справі №2а/1270/472/2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.04.2012, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 по справі №2а/1270/473/2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.04.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.09.2012, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05.03.2012 по справі №2а/1270/715/2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.05.2012, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21.12.2012 по справі №2а/1270/9853/2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.02.2013, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10.04.2012 по справі №2а/1270/1569/2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.02.13, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04.07.2012 по справі №2а/1270/4252/2012, ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.08.12 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.02.2013, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10.08.2012 по справі №2а/1270/4253/2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, якими суди попередніх інстанцій обґрунтовують прийняті судові рішення, у зв'язку з чим суд касаційної інстанції позбавлений можливості перевірити відповідність висновків судів дійсним обставинам справи.

Відповідно до вимог ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають наведеним вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02.12.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014 по справі № 812/8228/13-а скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.