Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 14 січня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_1

вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 листопада 2008 року

ОСОБА_1

1948 року народження, не судиму,

визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 204 КК України, та, на підставі ст. 48 КК України, звільнено від покарання, справу в цій частині закрито.

За ч.3 ст. 204 КК України ОСОБА_1. виправдано.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 6 лютого 2009 року зазначений вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1. визнано винною у тому, що вона навесні 2008 року в м. Луцьку на території Центрального ринку незаконно придбала з метою збуту у невстановленої слідством особи незаконно виготовлені алкогольні напої, які з червня по вересень 2008 року зберігала за місцем свого проживання та незаконно збувала шляхом роздрібної торгівлі.

20 вересня 2008 року за місцем проживання ОСОБА_1. під час обшуку працівниками міліції було виявлено та вилучено пляшки з-під горілки, заповнені водно-спиртовою сумішшю з об’ємним вмістом етилового спирту в межах 39,3-40,1%.

У касаційному поданні прокурор вказує на безпідставне виправдання ОСОБА_1. за ч.3 ст. 204 КК України, неправильне застосування судом кримінального закону та невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам кримінально-процесуального закону. У зв’язку з наведеним просить скасувати судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 204 КК України, відповідальність настає за незаконне виготовлення або збут алкогольних напоїв з недоброякісної сировини, що становлять загрозу для життя і здоров’я людей або призвело до отруєння людей. Даною статтею не охоплюється виготовлення недоброякісних (фальсифікованих) підакцизних товарів із доброякісної сировини та незаконний збут таких товарів, що спричинило шкоду здоров’ю людей.

Як убачається з матеріалів справи, висновками фізико-хімічної експертизи встановлено, що вилучені у ОСОБА_1. пластикові пляшки та пластмасова каністра містять рідину, що являє собою водно-спиртову суміш, яка за своїми фізико-хімічними показниками не відповідає вимогам державного стандарту якості алкогольних напоїв і виготовлена не в заводських умовах. Жодних висновків про те, що дана горілка виготовлена з недоброякісної сировини, матеріали справи не містять.

За таких обставин суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1. відсутній склад злочину, передбачений ч.3 ст. 204 КК України, а тому касаційне подання в цій частині задоволенню не підлягає.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами прокурора про неправильне застосування кримінального закону в частині звільнення засудженої від покарання, передбаченого ч.1 ст. 204 КК України, на підставі ст. 48 КК України.

Згідно ст. 48 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, може бути звільнена від кримінальної відповідальності.

При звільненні ж особи від покарання у зв’язку з втратою нею суспільної небезпечності слід керуватися положеннями ч.4 ст. 74 КК України, яка передбачає можливість звільнення особи від покарання, якщо вона вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості і своєю бездоганною поведінкою після вчинення злочину довела, що її більше не можна вважати суспільно небезпечною. При цьому суд у вироку повинен навести факти, які б свідчили про бездоганну поведінку особи після вчинення злочину, призначити їй покарання відповідно до санкції статті, за якою особу засуджено, а потім звільнити дану особу від призначеного покарання з обов’язковим посиланням на ч.4 ст. 74 КК України.

Даних вимог закону судом першої інстанції дотримано не було.

Суд апеляційної інстанції при перевірці зазначеного вироку допустився аналогічної помилки, пославшись в ухвалі на ч.4 ст. 74 КК України, при цьому не звернувши уваги на те, що ОСОБА_1. за ч.1 ст. 204 КК України покарання призначене взагалі не було.

Тому ухвала апеляційного суду та вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1. в цій частині підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно врахувати наведене та прийняти обґрунтоване рішення відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 6 лютого 2009 року в частині засудження ОСОБА_1 за ч.1 ст. 204 КК України скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд.