Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 січня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 січня 2009 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, судимості не має,

засуджено за ч. 1 ст. 364 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу у розмірі тридцять тисяч гривень з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням розпорядчо – владних функцій та функцій, пов’язаних з обслуговуванням товарно – матеріальних цінностей, на строк два роки, ч.2 ст. 368 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу у розмірі сорока тисяч гривень з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням розпорядчо–владних функцій та функцій, пов’язаних з обслуговуванням товарно – матеріальних цінностей, на строк три роки з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 остаточно призначено штраф у розмірі сорока тисяч гривень з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням розпорядчо – владних функцій та функцій, пов’язаних з обслуговуванням товарно – матеріальних цінностей, на строк три роки з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що вона, будучи призначеною рішенням господарського суду Тернопільської області від 7 грудня 2006 року ліквідатором банкрута – Спілки селянських господарств ім. Д. Галицького у с. Ярчівці Зборівського району Тернопільської області, виконуючи організаційно – розпорядчі та адміністративно – господарські функції та будучи службовою особою, вчинила умисні злочини за наступних обставин.

У листопаді 2007 року ОСОБА_1, достовірно знаючи, що на балансі вказаного банкрута перебуває нежитлове приміщення піднавісу для сіна загальною площею 1447,1 м2 по вул. Садова, 3-14 у с. Ярчівці Зборівського району, вирішила реалізувати це майно, у зв’язку з чим звернулася до ПП "Група консалтингу, оцінки та моніторингу "Альянс" для проведення оцінки вказаного приміщення та визначення його ринкової вартості. Отримавши висновок про вартість приміщення, ОСОБА_1 30 січня 2008 року розмістила від імені Західної універсальної товарної біржі оголошення у Зборівській районній комунальній газеті "Зборівська Дзвіниця" про проведення аукціону з продажу майна банкрута - піднавісу для сіна вартістю 45 000 грн. На початку лютого 2008 року до ОСОБА_1 звернувся ОСОБА_2. й розповів про намір придбати приміщення піднавісу для сіна, зауважуючи, що вартість вказаного майна завищена, тому просив би її посприяти у зниженні цієї вартості та придбанні його саме ним. Після цієї розмови у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на зловживання своїм службовим становищем та одержання хабара від ОСОБА_2 за сприяння йому у першочерговому придбанні вказаного майна та зниженні його вартості, реалізуючи який, вона з корисливих мотивів в особистих інтересах та в інтересах ОСОБА_2, використовуючи надане їй службове становище усупереч інтересам служби, у лютому 2008 року звернулася в ПП "Група консалтингу, оцінки та моніторингу "Альянс" із проханням провести повторне обстеження і зменшити вартість приміщення піднавісу для сіна, для чого надала інші вихідні дані, ніж для попередньої оцінки. Дізнавшись попередні дані оцінки, згідно якої вартість приміщення піднавісу сіна буде оцінена в 15 100 грн., ОСОБА_1 з метою одержання хабара від ОСОБА_2, діючи умисно, з корисливих мотивів в особистих інтересах та інтересах ОСОБА_2, використовуючи надане їй службове становище всупереч інтересам служби, 27 лютого 2008 року подала в редакцію Зборівської районної комунальної газети "Зборівська Дзвіниця" оголошення з уточненням стартової ціни піднавісу для сіна 15 100 грн.

Окрім того, ОСОБА_1 з метою отримати від ОСОБА_2 хабар поставила перед ним умову, згідно із якою для продажу йому вказаного майна за 15100 грн. він повинен передати їй хабар у розмірі 15 000 грн., суму якого в подальшому збільшила до 20 000 грн.

Після проведення 8 травня 2008 року відкритих біржових торгів з продажу піднавісу, на яких ОСОБА_2. придбано вказане приміщення за 15 100 грн. - ціною, визначеною на підставі поданих ОСОБА_1 недостовірних даних, чим завдано істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам на суму 29 990 грн., ОСОБА_1 продовжила вимагати у нього хабар у сумі 20 000 грн., погрожуючи у випадку відмови передати їй кошти повернути йому частину початкового внеску за приміщення, а також ужити заходів до визнання недійсними торгів. Розцінюючи дії ОСОБА_1 як вимагання хабара, ОСОБА_2. 13 травня 2008 року звернувся із заявою в УБОЗ Управління МВС України в Тернопільській області із заявою про вимагання хабара, де йому були вручені грошові кошти у сумі 20 000 грн. для передачі ОСОБА_1

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на те, що розмір призначеного ОСОБА_1 штрафу за кожен із злочинів, за який її засуджено, не відповідає вимогам ст. 53 КК України, а також безпідставність призначення їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого та особі засудженої внаслідок м’якості, просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи, доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 334 КПК України мотивувальна частина вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.

Однак, як убачається з даного вироку, суд, визнавши ОСОБА_1 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, викладаючи фабулу обвинувачення, не вказав обставини отримання нею хабара, а завершив викладення обставин цього злочину вимаганням ОСОБА_1 хабара у ОСОБА_2

Разом із тим, ОСОБА_1 обвинувачувалася ще й у тому, що 13 травня 2008 року приблизно о 11 год. 30 хв. у АДРЕСА_1 одержала шляхом вимагання від ОСОБА_2 хабара в сумі 20 000 грн. шляхом зарахування цих коштів на депозитний рахунок, відкритий ОСОБА_1 в банку "Райффайзен банк Аваль" на ім’я ОСОБА_3

В цій частині обвинувачення у вироку не наведено міркувань з приводу його доведеності чи недоведеності, тоді як саме ці обставини свідчать про вчинення ОСОБА_1 закінченого злочину – одержання хабара.

Отже, судом при розгляді справи допущено істотні порушення вимог ст. 334 КПК України, які перешкодили йому повно та всебічно розглянути справу, постановити законне та обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим воно відповідно до ст. 370 КПК України підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді суд повинен ретельно перевірити зібрані докази та дати їм належну оцінку, звернувши увагу на кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 368 КК України за ознакою вимагання, перевіривши, чи пов’язана передача нею хабара із захистом охоронюваних законом прав та інтересів ОСОБА_2

У разі доведеності винуватості ОСОБА_1 у зловживанні службовим становищем та отриманні хабара, призначене даним вироком покарання із застосуванням ст. 69 КК України слід визнати м’яким.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно зі ст. 69 КК України при вирішенні судом питання про можливість перейти до іншого більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин, суд зобов’язаний установити декілька обставин, що пом’якшують покарання, й умотивувати яким чином вони істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Разом із тим, як убачається з вироку, суд, стверджуючи про можливість призначення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 368 КК України на підставі ст. 69 КК України більш м’якого покарання, ніж установлено санкцією цих законів, виходив із того, що засуджена повністю визнала свою винуватість, щиро розкаялася, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, а також її молодий вік, наявність на утриманні дитини та матері пенсійного віку, однак при цьому не мотивував у вироку, яким чином указані обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_1 злочинів.

Також суд, призначаючи найбільш м’який з усіх видів кримінального покарання, всупереч вимогам ст. 65 КК України фактично не взяв до уваги те, що передбачений ч. 2 ст. 368 КК України злочин, у вчинені якого ОСОБА_1 визнано винуватою, є тяжким.

З огляду на викладене колегія суддів касаційного суду погоджується з доводами касаційного подання про безпідставність обрання засудженій покарання у виді штрафу і вважає, що таке покарання не сприятиме його меті – виправленню та запобіганню вчиненню нових злочинів, як самою засудженою, так і іншими особами, а тому є явно несправедливим унаслідок м’якості.

Окрім того, суд порушив вимоги ч. 2 ст. 53 КК України, оскільки розмір призначеного ОСОБА_1 штрафу як за кожен із злочинів, так і за їх сукупністю, перевищує максимальну межу, встановлену для даного виду покарання у Загальній частині Кримінального кодексу (2341-14) .

На підставі наведеного й, керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 січня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.