Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 14 січня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на судові рішення щодо ОСОБА_2.,

постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 жовтня 2008 року

ОСОБА_2

1967 року народження, не судимий,

звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, на підставі п. "б" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 19.04.2007 року.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 20 січня 2009 року зазначену постанову залишено без зміни.

Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачувався у порушенні правил безпеки дорожнього руху при керуванні транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_3

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 вказує на неправильне застосування судом кримінального закону і необхідність кваліфікації дій ОСОБА_2., крім ч.2 ст. 286 КК України, також за ч.3 ст. 135 КК України. У зв’язку з наведеним просить скасувати судові рішення та направити справу на додаткове розслідування.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Висновки суду про винність ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки дорожнього руху при керуванні транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої, та кваліфікація його дій за ч.2 ст. 286 КК України ґрунтується на наявних у матеріалах справи доказах і у касаційному порядку не оскаржуються.

Доводи потерпілої про необхідність додаткової кваліфікації дій засудженого за ч.3 ст. 135 КК України є безпідставними.

Відповідальність за злочин, передбачений ч.3 ст. 135 КК України настає лише в тих випадках, коли між залишенням у небезпеці та настанням смерті особи або іншими тяжкими наслідками встановлено причинний зв’язок.

Як убачається з матеріалів справи, смерть потерпілої ОСОБА_3 настала миттєво, на місці ДТП, одразу ж після наїзду на неї автомобілем. Відповідно до висновків судово-медичної експертизи, життя потерпілої не залежало від надання чи ненадання їй своєчасної медичної допомоги. Отже, настання смерті ОСОБА_3 не перебувало у причинному зв’язку із залишенням її в небезпеці, що виключає кримінальну відповідальність за ч.3 ст. 135 КК України.

До аналогічних висновків дійшов і суд апеляційної інстанції, навівши в ухвалі докладні мотиви на спростування доводів апеляції потерпілої ОСОБА_1

Рішення місцевого суду про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі п. "б" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 19.04.2007 року є обґрунтованим.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для зміни чи скасування судових рішень, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити потерпілій ОСОБА_1 в задоволенні її касаційної скарги на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 20 січня 2009 року щодо ОСОБА_2